Львовсько-сандомірськая операція 1944 , стратегічна наступальна операція військ 1-го Українського фронту 13 липня — 29 серпня під час Великої Вітчизняної війни 1941—45. Ставка Верховного Головнокомандування прийняла рішення провести в літній кампанії 1944 послідовно ряд стратегічних операцій. Головного удару завдавався в центрі радянсько-німецького фронту з метою звільнення окупованої частини Білорусії, Литви, західних областей України і східної частини Польщі. Для досягнення цієї мети необхідно було розгромити групи німецько-фашистських армій «Центр» і «Північна Україна». На 1-й Український фронт (командуючий Маршал Радянського Союзу І. С. Конев) покладалося завдання розгрому групи армій «Північна Україна» (командуючий генерал-полковник Й. Гарпе), яка складалася з 4-ої і 1-ої німецьких танкових армій і 1-ої угорської армії, налічувала до 42 дивізій, з них 5 танкових і 1 моторизовану, і мала 600 тисяч чоловік (з частинами тилу 900 тисяч чоловік), 900 танків і штурмових знарядь, 6300 знарядь і мінометів, 700 літаків. Противник до середини липня створив оборону з трьох смуг загальною глибиною 40—50 км. , не рахуючи зовнішніх і внутрішніх обводів довкола Львова. До складу 1-го Українського фронту входили: 1-я, 3-я і 5-я гвардійські армії, 13-я, 18-я, 38-я і 60-я армії (74 стрілецькі і 6 кавалерійських дивізій); 1-я і 3-я гвардійські танкові армії, 4-я танкова армія (всього у танкових арміях 7 танкових і 3 механізованих корпуси), 2-я повітряна армія, 4 окремих танкових і механізованих корпуси, 18 танкових полків, 24 полки самохідної артилерії (всього 1,2 млн. чоловік, 13 900 знарядь і мінометів зверху 76- мм калібру, 2200 танків і самохідно-артилерійських установок, 2806 літаків). На ділянках прорив було досягнуто велика перевага над противником в силах і засобах. Задумом операції передбачалося нанести два потужних удару і прорвати фронт противника на двох напрямах, що відстояли одне від іншого на відстані 60—70 км. . 1-й удар намічалося нанести з району на захід від Луцька в загальному напрямі на Сокаль, Рава-російська і 2-й, — з району Тернополя на Львів із завданням розгромити львівське угрупування німців і опанувати Львів і фортецю Перемишль. Л.-С. о. почалася в період успішного настання Білоруських фронтів. Перейшовши 13 липня в настання, війська 1-го Українського фронту зустріли наполегливий опір ворога на 2-ій смузі його оборони, особливо на львівському напрямі. 16 липня в битву була введена кінно-механізована група, а з ранку 17 липня — 1-я гвардійська танкова армія. В результаті наполегливих боїв за 2-у оборонну смугу, куди ворог висунув з резерву 16-у і 17-у танкові дивізії, до результату 16 липня вся тактична зона оборони противника була прорвана на глибину 15—30 км. . 17 липня війська фронту вступили на територію Польщі. На львівському напрямі противник, створивши ударне угрупування з двох танкових дивізій, з ранку 15 липня на окремих ділянках потіснив частини 38-ої армії на 2—4 км. . Ударом 2-ої повітряної армії і артилерії 38-ої армії танкові дивізії противника були дезорганізовани. З ранку 16 липня почалося введення в битву 3-ої гвардійської танкової армії, а услід за нею 4-ій танковій армії. До результату 18 липня оборона противника була прорвана на глибину 50—80 км. у смузі до 200 км. . Війська фронту вийшли на підступи до Львова, оточили в районі Броди 8 дивізій противника і до результату 22 липня знищили їх; 27 липня звільнили Львів, Перемишль, Станіслав. Група армій «Північна Україна» зазнала великих втрат і була розітнута на дві частини, між якими утворився розрив до 100 км. Вигідна обстановка була використана для наступу військ правого крила фронту до Вісли. Німецько-фашистське командування для створення фронту оборони на Віслі почало перекидати сюди управління 17-ої армії, 23-у і 24-у танкові дивізії з групи армій «Південна Україна», 2 піхотних дивізії і управління 24-го танкового корпусу з інших ділянок фронту, 2 дивізії і декілька окремих частин з Німеччини. 29 липня — 1 серпня війська 1-го Українського фронту форсували Віслу і захопили плацдарм в районі Сандоміра. У серпні ворог зробив ряд сильних контрударів, для віддзеркалення яких був введений резерв фронту — 5-я гвардійська армія. Війська фронту відобразили всі контрудари противника і міцно закріпили плацдарм, який мав завширшки до 75 і в глибину — 60 км. . По директиві Ставки 4 серпня лівофлангові 1-я гвардійська і 18-я армії, що діяли на карпатському напрямі, увійшли до складу знов освіченого 4-го Українського фронту. 23 серпня 60-я армія спільно з військами 5-ої гвардійської армії опанувала місто Дембіца. 38-я армія, забезпечуючи лівий фланг фронту, вийшла на фронт Гліник, Кросно. 29 серпня війська 1-го Українського фронту перейшли до оборони. На цьому Л.-С. о. закінчилася.
В ході Л.-С. о. була розгромлена група німецько-фашистські армії «Північна Україна»: розбито 32 дивізії, а 8 дивізій повністю знищено, звільнені західні райони України і спільно з військами 1-го Білоруського фронту — південно-східні райони Польщі. Форсування Вісли і створення великого Сандомірського плацдарму мали велике значення для подальшого наступу радянських військ на силезськом напрямі. Втрат, що зазнали противником, змусили його перекинути в смугу 1-го Українського фронту з групи армій «Південна Україна» до 6 дивізій, що полегшило дії 2-го і 3-го Українських фронтів. З точки зору військового мистецтва Л.-С. о. характерна великим розмахом, різноманітністю бойових дій і широким вживанням різних форм оперативного маневру. В ході Л.-С. о. стратегічне завдання по розгрому групи армій «Північна Україна» була вирішена силами одного фронту.
Літ.: Конев І. С., Записки командувача фронтом 1943—1944, М., 1972; Історія Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу. 1941—1945 рр., т. 4, М., 1962.
