Львівський університет імені Івана Франка, один із старих і найбільших радянських вузів. Заснований в 1661 як академія з правами і привілеями університету у складі філософського, юридичного, медичного і теологічного факультетів. Прошел складна дорога розвитку і перетворень в умовах феодальної Польщі (до 1772), Австро-угорської монархії (до 1918) і буржуазної Польщі (до 1939). У Л. в. працювали відомі учені С. Банах, Р. Ганшинец Би. Дибовський, Е. Куріловіч, П. Лодій, Ю. Лузіна, М. Смолуховський, Р. Циркель та інші; вчилися А. Жабіцкий (згодом член Генеральної ради 1-го Інтернаціоналу), українські письменники І. Франко, О. Маковій, М. Павлик, С. Тудор (Олексюк), Я. Головацкий, польський поет Би. Червеньський, білоруська поетеса Е. Пашкевіч (Тітка).
Після возз'єднання західних областей України з УРСР (1939) в Л. в. створено 5 факультетів — фізико-математичний, філологічний, історичний, юридичний, природний; медичний факультет виділився в самостійний вуз. У 1940 університету привласнено ім'я Івана Франка.
У складі Л. в. (1973): факультети — історичний, філологічний, журналістики, іноземних мов, юридичний, економічний, фізичний, механіко-математичний, хімічний, геологічний, географічний, біологічний, підвищення кваліфікації викладачів вузів; вечірнє, заочне і підготовче відділення; аспірантура; 69 кафедр, 46 науково-дослідних лабораторій і кабінетів, астрономічна обсерваторія (заснована в 1744), ботанічний сад, 2 біостанції, географічний стаціонар, музеї зоологічний, мінералогічний, геологічний, археологічний і музей історії університету, видавництво. У бібліотеці близько 2,5 млн. томів. У становлення і розвиток радянських наукових шкіл в Л. в. значний вклад внесли професора М. Возняк, До. І. Геренчук, Е. І. Гладишевський, Би. М. Задорожний, А. С. Зашкильняк, І. І. Ковалік, Р. Ст Козиний, Ф. Колесса, А. Н. Костовський, Би. Р. Кубланов, Е. М. Лазько, Я. Б. Лопатінський, Д. Л. Похильовіч, Д. П. Резової, Р. Н. Савін, М. І. Свенцицкий, І. Т. Цех, П. М. Цись, В. Шурат та інші.
В 1972/73 навчальному році виучувалося близько 12 тисяч студентів, працювало понад 700 викладачів, у тому числі 53 професори і доктори наук, 326 доцентів і кандидатів наук. Серед випускників Л. в. академіки АН(Академія наук) УРСР Р. Ст Кучер, О. С. Парасюк, Я. С. Підстрігач, члени-кореспонденти АН(Академія наук) УРСР М. С. Бродін, І. І. Данілюк, Ст Панасюк, І. Р. Юхновський. Видаються «Вчені записки» (з 1946). За роки Радянської влади Л. в. підготував понад 30 тисяч фахівців. Університет нагороджений орденом Леніна (1961).
