Лосський Микола Онуфрієвіч [24.11(6.12) .1870, Кресловка, біля Вітебська, — 24.1.1965, Сен-Женевьев-де-Буа], російський філософ-ідеаліст, представник інтуїтивізму і персоналізму . Приват-доцент (з 1900) і професор (з 1916) Петербурзького університету. У 1922 висланий за кордон. До 1945 жив в Чехословакії. Професор філософії, в Російській духовній академії в Нью-Йорку (1947—50). Головне завдання філософії, по Л., — побудувати «теорію про світ як єдиному цілому» на основі перш за все релігійного досвіду. Центральний елемент світу — особа, що містично розуміється, як надчасовий суб'єкт творчості. Пізнання починається тоді, коли на об'єкт прямує серія «інтенциональних» (цільових) актів — усвідомлення, увага і т.д.; залежно від характеру об'єкту він пізнається за допомогою різних видів інтуїції: інтелектуальною, плотською або містичною. Основні межі російської філософії, по Л., — її етичний характер, «релігійна реалістичність», «синтетична». Л. принижує роль мислителів-матеріалістів в розвитку російської філософії («Історія російської філософії», 1951, російське переведення 1954).
Соч.: Основні учення психології з точки зору волюнтаризму, СП(Збори постанов) Би, 1903: Світ як органічне ціле. М., 1917; Основні питання гносеології. Збірка статей, П., 1919; Інтуїтивна філософія Бергсона, 3 видавництва, П., 1922; Обгрунтування інтуїтивізму, 3 видавництва, Берлін, 1924; Свобода волі, Париж, 1927; Типи світоглядів, Париж, 1931: Умови абсолютного добра (основи етики), Париж, 1931; Плотська, інтелектуальна і містична інтуїція, Париж, 1938; Достоєвський і його християнське світобачення, Нью-Йорк, 1953; Personalistischer Idealismus, «Kant-studien», 1959—60, Bd 51, H. 4.
Літ.: Чуєва І. П., Критика ідей інтуїтивізму в Росії, М. — Л., 1963; Історія філософії в СРСР, т. 4, М., 1971.
