Лорбер (Lorbeer) Ханс (15.8.1901, Клейнвіттенберг, — 7.9.1973, Віттенберг), німецький письменник (ГДР), член Академії мистецтв ГДР(Німецька Демократична Республіка) (1965), доктор honoris causa університету у Віттенберге (1971). Член КПГ з 1921. По професії монтажник. У 20-і рр. виступив з віршами і розповідями, присвяченими боротьбі пролетаріату проти реакції («Вірші молодого робітника», 1925). Один із засновників Союзу революційно-пролетарських письменників Німеччині (1928). Роман Л. «Людину катують» (1930) і п'єса «Фосфор» (1931) вперше опублікована в СРСР російською мовою. Переслідувався фашистами, двічі полягав в концтабір (1933—34 і 1937). Після звільнення Німеччини від фашизму взяв активну участь в демократичних перетвореннях в Східній Німеччині. Найбільш крупний твір Л. — трилогія «Бунтівники Віттенберга» (1956—63), що зберегла події епохи Реформації і складна життєва дорога М. Лютера. Л. — автор прозаїчних творів («7 — щасливе число», 1953, і інших), віршованих збірок («На всіх вулицях співає людина», 1950, і інших). Національна премія ГДР(Німецька Демократична Республіка) (1961), премія імені Г. Манна (1959), премія імені Л. Фейхтвангера (1971) і ін.
Соч.: Gesammelte Werke in Einzelausgaben, Bd 1, Halle/saale, 1971; Die Straßen gehn, Halle/saale, 1961; у російському переведенні — Матроси прибули, М., 1930.
Літ.: Hans Lorbeer, в книзі: Proletarisch-revolutionäre Literatur, 1918—1933, Ст, 1970.
