Лордкипанідзе Костянтин Олександрович [р. 25.12.1904 (7.1.1905), сіло Діді-Джіхаїши, нині Самтредського району], грузинський радянський письменник. Народився в сім'ї службовця. У 1924 закінчив Кутаїсський гуманітарний технікум. Учасник Великої Вітчизняної війни 1941—45. Головний редактор журналу «Літературна Грузія» (1956—62), «Циськарі» (1962—66), директор видавництва «Накадулі» (з 1966). Літературну діяльність почав в 1924. Його перші поетичні твори пройняті пафосом затвердження соціалістичної дійсності: збірка «Вибрані вірші» (1926), поема «Стенька Разін» (1927) та інші. У 20-х рр. почав працювати і в області прози. Новий герой, нові соціальні стосунки, ломка старих вистав, героїзм радянських людей, активний гуманізм — такі головні теми його прозаїчних творів. Великі зміни в житті грузинського села лягли в основу романа «Зоря Колхіди» (1931—52). Цикл розповідей «Безсмертя» (1938, російське переведення 1940) оповідає про боротьбу білоруського народу в роки Громадянської війни 1918—20. Героїзму радянського народу у Великій Вітчизняній війні присвячена розповідь «Клинок без іржі» (1949, перероблене видання 1956), цикл «невигаданих розповідей» «Смерть ще почекає» (1968; Державна премія Грузинської РСР імені Ш. Руставелі, 1971). Роман «Чарівний камінь» (частина 1—2, 1955—65) — широке полотно про Радянську Грузію. Сучасні етичні проблеми — в центрі новел «Ортачальськие рибаки» (1969), «Та є здоровим донкіхот» (1970) і ін. Л. — автор сценаріїв для фільмів «Дружба» (1941), «Тінь на дорозі» (1957), «Перервана пісня» (1960). Депутат Верховної Ради Грузинської РСР 8-го скликання. Нагороджений 6 орденами, а також медалями.
Соч.: У російському переведенні — Горійськая повість, М., 1957; Дорогу осилить той, що йде, Тб., 1957; Клинок без іржі, М., 1959; Парубок з Варцихе, М., 1962; Коли людина одна. Повести і розповіді, М., 1971.
Літ.: Каландадзе Л., Костянтин Лордкипанідзе, Тб., 1958; Маргвелашвілі Р., Дорогу осилить той, що йде. Про творчість До. Лордкипанідзе, «Дружба народів», 1966 № 3.
