Лорд (lord, в первинному значенні — господар, глава будинку, сім'ї, від англо-сакськ. hlaford, буквально — охоронець, захисник хліба), 1) спочатку в середньовічній Англії в загальному значенні — феодал землевласник (лорд манора, лендлорд) і сеньйор своїх васалів, в більш спеціальному значенні — крупний феодал, безпосередній тримач короля — барон. Поступове звання Л. стало збірним титулом англійського вищого дворянства (герцоги, маркізи, графи, віконти, барони), який отримують (з 14 ст) пери королівства, складові верхню палату британського парламенту — палату лордів. Звання Л. передається по чоловічій лінії і старшинству, але може бути і подаровано короною (по рекомен- дациі прем'єр-міністра). З 19 ст скаржиться («за особливі заслуги») не лише крупним землевласникам, як було прийнято раніше, але і представникам крупного капіталу, а також деяким діячам науки, культури і ін. До 1958 місця в палаті Л. заміщалися лише в порядку спадкоємства цього титулу. З 1958 введено призначення монархом частини членів палати Л., причому призначені Л. засідають в палаті довічно, їх титул не успадковується. У 1963 потомствені Л. отримали право складати з себе титул. 2) Складова частина офіційного найменування деяких вищих і місцевих посадових осіб Великобританії, наприклад лорда-канцлера, лорда-мера і інших. Лорд-канцлер верховний Л. Великобританії, — одна із старих державних посад (заснована в 11 ст); у сучасній Великобританії Л.-канцлер — член уряду і представник палати лордів. Виконує в основному функції міністра юстиції: призначає суддів в графствах, очолює Верховний суд, є хранителем великої державної печатки. Лорд-мер — титул глави місцевих органів влади, що зберігся від середніх століть, в Лондоні (у районі Ситі) і ряду інших крупних міст (Брістоле, Ліверпулі, манчестері і інших). 3) У 15—17 вв складова частина титулу Л.-протектора, який привласнювався деяким високопоставленим державним діячам Англії, наприклад регентам при неповнолітньому королеві. У 1653—58 титул Л.-протектора носив також О. Кромвель.
