Логарифмічний папір , спеціальним чином розграфлений папір; зазвичай виготовляється друкарським способом. Вона будується таким чином ( мал. 1 ): на кожній з осей прямокутної системи координат відкладаються десяткові логарифми чисел u (на осі абсцис) і v (на осі ординат); потім через знайдені крапки ( u , v ) проводяться прямі, паралельні осям. Наряду с Л. би. застосовується напівлогарифмічний папір ( мал. 2 ): на одній з осей прямокутної системи координат відкладаються числа u а на іншій — десяткові логарифми чисел v . Л. би. і напівлогарифмічний папір служать для викреслювання на них графіків функцій, які тут можуть набувати простішої і наочнішої форми і у ряді випадків випрямляються. На Л. би. прямими лініями зображаються функції, задані рівняннями вигляду v = au b , де а і b — постійні коефіцієнти, оскільки такі рівняння після логарифмування і переходу до системи координат х = lgu , в = lgv приводяться до вигляду:
в = bx + lga .
Аналогічно на напівлогарифмічному папері прямими лініями зображаються функції, задані рівняннями вигляду v = ab u . Це властивість Л. би. і напівлогарифмічного паперу знаходить вживання при відшуканні аналітичної форми емпіричних залежностей. Якщо, наприклад, ряд крапок з координатами u i , v i , де u i — значення аргументу і, при яких з досвіду отримані значення v i функції v , нанесених на Л. би., з достатньою точністю розташовується на прямій, то пряму приймають за графік функції v = f(u) , яку, отже, можна записати у вигляді v = au b . Для випадку полулогаріфміч. папери залежність матиме вигляд v = ab u . Коефіцієнти а і b знаходяться по кресленню.
