Ленінградський театр імені Ленінського комсомолу, виник в 1936 в результаті злиття ленінградського ТРАМА (заснований в 1925) і Червоного театру (заснований в 1926). До 1940 театром керувало Ст П. Кожіч, в 1941—49 — М. Ст Чежегов. У 1942—45 театр працював під Архангельськом, потім на Уралі. У 1949—56 театр очолював Р. А. Товстоногов, він поставив спектаклі: «Десь в Сибіру» Ірошникової (1949), «Дорогою безсмертя» по творах Ю. Фучика «Слово перед стратою» (1951; Державна премія СРСР, 1952), «Загибель ескадри» Корнейчука (1952), «Перша весна» Николаєвой і Радзінського (1955). Велику увагу театр приділяє проблемам духовного формування радянської молоді. У його репертуарі: «Казка про правду» Алігер (1946; Державна премія СРСР, 1947), «Молода гвардія» по А. А. Фадєєву (1947), «Дев'ята симфонія» Прінцева (1966), «Олексій і Ольга» Герасимова і Успенського (1968), «Любов Ярова» Тренева (1970). Ставилися також: «Без провини винуваті» (1938), «Остання жертва» (1945) Островського, «Нові люди» по роману Н. Г. Чернишевського «Що робити?» (1953), «Принижені і ображені» по Ф. М. Достоєвському (1956). Театром керували А. В. Пергамент (1956—58), П. О. Хомський (1961—1963). У трупі театру (1973): заслужених на артистів РРФСР М. Д. Ладигин, І. І. Лейрер, Н. А. Медведева, М. С. Храбров, заслуженого на артиста Латвійської РСР П. П. Горін. Головний режисер (з 1971) — Р. М. Опорков.
