Ленінградський театр імені Ленсовета (до 1953 — Новий театр), відкритий в 1933 спектаклем «Скажені гроші» Островського. У 1933—1937 театр очолював І. М. Кролль, в 1938—46 — Би. М. Сушкевіч, разом з яким в театр прийшла група його учнів. Серед кращих спектаклів 30—40-х гг.: «Неспокійна старість» Рахманова (1937), «Марія Стюарт» Шиллера (1938), «Перед заходом сонця» Гауптмана (1940; в ролі Маттіаса Клаузена — Б. М. Сушкевіч). У роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 театр працював на Далекому Сході і Уралі. У післявоєнні роки театр очолювали Б. В. Зон (1947—49), С. А. Морщихин (1949—51), Н. П. Акимов (1951—55) і ін. Значними подіями в житті радянського театрального мистецтва були здійснені Н. П. Акимовим спектаклі «Тіні» Салтикова-щедріна (1953) і «Справа» Сухово-Кобиліна (1955). У 60 — початку 70-х рр. поставлені: «Таня» Арбузова (1963), «Совість» Павлової (1964), «Ромео і Джульєта» Шекспіра (1964), «Трьохкопійчана опера» Брехта (1966), «Приборкання норовистої» Шекспіра (1970), «Жорстокість» по Ніліну, «Сорок перший» по Лавреневу, «Людина з боку» Дворецького (все в 1971).
В трупі театру (1973): народний артист РРФСР А. Б. Фрейндліх, заслуженого на артиста РРФСР і Естонської РСР М. До. Девяткин, заслуженого на артиста РРФСР О. З. Каган, Л. М. Дьячков і ін. Гл. режисер (з 1961) — заслуженого на діяча мистецтв РРФСР І. П. Володимирів.
