Ленінградський театр юних глядачів (ЛЕНТЮЗ), один з перших радянських театрів для дітей. Відкритий в 1922. Засновник і керівник (до 1961) А. А. Брянцев . Етапними для театру сталі постановки п'єс радянської драматургії: «Тімошкин копальня» Макарьева (1925), «Рушниця № 492116» Крона (1930), «Продовження слідує» Бруштейн (1934), «Музикантськая команда» Деля (1935 1956), «Син полку» Катаєва (1946), «Червоний галстук» Міхалкова (1947), «Ім'ям революції» Шатрова (1957), «Колеги» Аксенова (1962), «Тобі присвячується» Бременера (1964), «Після страти прошу...» Довгого (1967), «А зірки тут тихі» Васильева (1970). На сцені театру регулярно ставляться класичні твори: «Коник-горбоконик» по Ершову (1922), «Розбійники» Шиллера (1927), «Казки Пушкіна» (1962), «Господар» по Горькому (1968), «Чарівне скельце» Чапека (1963), «Гамлет» Шекспіра (1971), «Вій, вітерець!» Райніса (1972). ЛЕНТЮЗ ставить спектаклі з врахуванням вікових особливостей школяра. Делегатські збори при театрі (з 1924) об'єднують хлопців — представників всього міста. Є Батьківська рада і Вчительський актив. У ЛенТЮЗе працювали Л. Ф. Макарьев, А. А. Охитіна, Н. Н. Казарінова і ін. У 1935 з театру був виділений Новий ТЮЗ(Театр юного глядача) (працював до 1945), яким керував Би. Ст Зон.
При ЛенТЮЗе є Студія (з 1927; з 1970 — відділення Ленінградського інституту театру, музики і кінематографії). У трупі театру (1973): народний артист РРФСР Р. Ф. Лебедев, заслуженого на артиста РРФСР Н. Л. Карамишев, артисти Н. Н. Іванов, І. Л. Соколова, Р. Р. Тараторкин, B. C. Федоров, А. Ю. Хочинський, І. Р. Шибанов, А. Н. Шуранова. Головний режисер — заслуженого на діяча мистецтв РРФСР З. Я. Корогодський (з 1962). У 1969 театр нагороджений орденом Леніна.
Літ.: Театр юних глядачів. 1922—1927, Л., 1927; Корогодський З., Вічні питання, в кн.: Театр дитинства, отроцтва і юності, М., 1972; Ленінградський театр юних глядачів, Л., 1972. Див. також літ.(літературний) при статтях Дитячий театр, Брянцев А. А.
