Ленінградський театр комедії академічний, організований в 1929 під назвою Театр сатири, в 1931 перейменований в Театр сатири і комедії, з 1935 носить сучасну назву. У 1935—1949 і 1955—68 на чолі театру стояв режисер і художник Н. П. Акимов. Під його керівництвом театр сформувався як своєрідна лабораторія радянської комедії; уявлення про жанр тут послідовно розширювалося, ставилися глибоко реалістичні комедії і веселі водевілі, п'єси гротесково-сатиричного плану, комедії-казки, памфлети і ін. Постановниками окремих спектаклів були також Е. П. Гарін, Р. М. Козінцев, А. І. Ремізова, С. І. Юткевіч. Для репертуару театру велике значення мала творча співдружність з драматургами — Е. Л. Шварцем («Тінь», 1940 і 1960; «Дракон», 1944 і 1962; «Звичайне диво», 1956; «Повість про молодого подружжя», 1957), В. В. Шкваркиним («Весняний огляд», 1937; «Проста дівчина», 1938; «Страшний суд» 1939), Ю. П. Германом («Син народу», 1938), а також с М. Л. Лозінським, в переведеннях якого поставлені комедії Лопе де Вега («Собака на сіні», 1936, і «Валенсианськая вдова», 1939), Шекспіра («Дванадцята ніч», 1938 і 1964). Більшість спектаклів театру були оформлені Н. П. Акимовим. У різні роки в театрі працювали: І. П. Гошева, Л. П. Сухаревськая, А. М. Бонді, Л. А. Кровіцкий, Би. М. Тенін, Би. А. Смирнов. У трупі театру (1973): народні артисти РРФСР А. Д. Веніамінов, Ст Ст Уськов, Е. Ст Юнгер, Л. До. Колосов, П. М. Суханов, Е. А. Уварова, народний артист РРФСР і Таджицької РСР І. П. Карб, заслужених на артистів РРФСР А. Ст Сергєєва, О. Ст Волкова, Ст А. Карпова, О. Б. Порудолінськая, А. Ст Савостьянов, заслужених на артистів Таджицької ССР К. Я. Гурецкая і І. А. Ханзель. Головний режисер (з 1970) — Ст С. Голиків.
Літ.: Ленінградський державний театр комедії, Л., 1964; Ленінградський гос.(державний) академічний театр комедії [Л., 1970].
