Лексикографія (від греч.(грецький) lexikos — що відноситься до слова і ...графія ) , розділ мовознавства, що займається практикою і теорією складання словників . В розвитку форм практичної Л. у різних народів виділяються 3 схожих періоду: 1) дословарний період. Основна функція — пояснення малозрозумілих слів: глоси (у Шумерові, 25 ст до н.е.(наша ера), в Китаї, 20 ст до н.е.(наша ера), в Західній Європі, 8 ст н.е.(наша ера), в Росії, 13 ст), глосарії (збірки глос до окремих творів або авторів, наприклад до Вед, 1-і тис. до н.е.(наша ера), до Гомера, з 5 ст до н.е.(наша ера)), вокабуларії (збірки слів для учбових і ін. цілей, наприклад тримовні шумеро-аккадо-хеттськие таблички, 14—13 вв.(століття) до н. е.(наша ера), списки слів по тематичних групах в Єгипті, 1750 до н.е.(наша ера), і ін.). 2) Ранній словарний період. Основна функція — вивчення літературної мови, відмінної у багатьох народів від розмовної мови: наприклад, одномовні лексикони санскриту, 6—8 вв.(століття), старогрецькі, 10 в.; пізніше — перевідні словники пасивного типа, де лексика чужої мови тлумачиться за допомогою слів народної мови (арабсько-персидський, 11 ст, латіно-англійський, 15 ст церковно-слов'яно-руський, 16 ст, і ін.), потім перевідні словники активного типа, де початковою є народна мова (французько-латинський, англо-латінський, 16 ст, російсько-латинсько-грецький, 18 ст), а також двомовні словники живих мов. Перші словники типа тямущих створюються в країнах з ієрогліфічною писемністю (Китай, 3 ст до н.е.(наша ера), Японія, 8 ст). 3) Період розвинений Л., пов'язаний з розвитком національних літературних мов. Основна функція — опис і нормалізація словарного складу мови, підвищення мовної культури суспільства: тлумачні словники, багато хто з яких складається державними академічними і філологічними суспільствами (італійський словник Академії Круська, 1612, словник Російської Академії, 1789—94, і ін.), з'являється також синонімічні, фразеологізми, діалектні, термінологічні, орфографічні, граматичні і ін. словники. На розвиток Л. впливали філософські концепції епохи. Наприклад академічні словники 17—18 вв.(століття) створювалися під впливом філософії науки Бекона і Декарта. Словник французької мови Літтре (1863—72) і ін. словники 19 ст випробували дію позитивізму. Еволюціоністські теорії 19 ст укріпили історичний аспект в тлумачних словниках.
В 18—19 вв.(століття) затверджується, а в 20 ст розвивається 4-я функція Л. — збір і обробка даних для лінгвістичних досліджень в області лексикології словотворення, стилістики, історії мов (словники етимологічні, історичні, частотні, зворотні, родинних мов, мов письменників і ін.). Сучасна Л. набуває індустріального характеру (створення лексикографічних центрів і інститутів, механізація робіт, з 1950, і т. д.).
Теоретична Л. сформувалася в 2-ій третині 20 ст Першу наукову типологію словників створює радянський вчений Л. Ст Щерба (1940). Подальший розвиток вона отримала в працях багатьох радянських і зарубіжних лінгвістів (ЧССР, Франція, США і ін.). Для сучасної теорії Л. характерні: а) уявлення про лексику як про систему, прагнення відобразити в будові словника лексико-семантичну структуру мови в цілому і семантичну структуру окремого слова (виділення значень слів по їх зв'язках з ін. словами в тексті і усередині семантичних полів); би) діалектичний погляд на значення слова, облік рухливого характеру зв'язку що означає і означаємого в словесному знаку (прагнення відзначати відтінки і переходи в значеннях слів, їх вживання в мови, різні проміжні явища); у) визнання тісного зв'язку лексики з граматикою і ін. сторонами мови.
Л. пов'язана зі всіма розділами мовознавства, особливо з лексикологією, багато проблем якої отримують в Л. специфічне заломлення. Сучасна Л. підкреслює важливу соціальну функцію словників, які фіксують сукупність знань суспільства даної епохи. Л. розробляє типологію словників. Виділяються одномовна Л. (тямущі і ін. словники), двомовна Л. (перевідні словники); учбова Л. (словники для вивчення мови), науково-технічна Л. (термінологічні словники) і ін.
Літ.: Щерба Л. Ст, Досвід загальної теорії лексикографії, «Ізв. АН(Академія наук) СРСР, ОЛЯ», 1940 № 3; Лексикографічна збірка, тт. 1—6, М., 1957—63; Ковтун Л. С., Російська лексикографія епохи середньовіччя, М. — Л., 1963; Касарес Х., Введення в сучасну лексикографію, пер.(переведення) з ісп.(іспанський), М., 1958; Problems in lexicography, ed. F. W. Householder and Sol Saporta, 2 ed., The Hague, 1967; Dubois J. et Cl., Introduction а la Lexicographic ie dictionnare, P., 1971; Rey-debove J., Etude linguistique et sémiotique des dictionnaires français contemporains. La Haye — P., 1971; Zgusta L., Manual of lexicography, The Hague, 1971.
