Лашевіч Михайло Михайлович (1884, Одеса, — 30.8.1928, Харбін), радянський державний і військовий діяч. Член Комуністичної партії з 1901. Партійну роботу вів в Одесі, Миколаєві, Катеринбургу (нині Свердловськ), Петербурзі. Неодноразово піддавався репресіям. У роки 1-ої світової війни 1914—18 мобілізований в армію; вів революційну пропаганду серед солдатів. Під час Лютневої революції 1917 секретар, потім голова фракції більшовиків ради Петрограду, член Петербурзького комітету РСДРП(б). У жовтневі дні 1917 член Петрограду ВРК, керував захватом телеграфу, пошти, держбанку, Павлівського юнкерського училища. Після Жовтневої революції член Президії ради Петрограду, член ВЦИК всіх скликань. У 1918—19 командувач 3-ою армією, член РВС(Реввоєнрада) Східного і Південного фронтів. У 1920—25 командувач військами Сибірського військового округу, голова Сибревкома. У 1925 заступник наркома по військових і морських справах і заступник голови РВС(Реввоєнрада) СРСР, член Президії ВСНХ(Вища рада народного господарства). У 1925—26 активний учасник «новій опозиції», потім троцькістсько-зінов'євського антипартійного блоку, 15-м-код з'їздом ВКП(б) (1927) виключений з партії. Після з'їзду визнав свої помилки і відновлений у ВКП(б). У 1926—28 заступник голови правління КВЖД. Делегат 6, 7, 9—14-го з'їздів партії; на 7, 12, 13-м-код з'їздах обирався член ЦК, на 14-м-коді з'їзді — кандидат в члени ЦК ВКП(б). Делегат 3-го (1921) і учасник 5-го (1924) конгресів Комінтерну. Нагороджений 2 орденами.
Літ.: Лейкина Е., М. М. Лашевіч, в кн.: Герої Жовтня, т. 2, Л., 1967.
