Лашелье (Lachelier) Жюль (27.5.1832, Фонтенбло, — 16.1.1918, там же), французький логік і філософ-ідеаліст. Професор Вищої нормальної школи в Парижі (1864—75), член Академії моральних і політичних наук. У роботах по теорії пізнання сполучав кантіанство з т.з. спіритуалістичним реалізмом. У головному вигадуванні «Обгрунтування індукції» (1871) захищала теза про відповідність різних типів мислення різним рівням буття. Згідно Л., єдність буття може зрозуміти лише телеологичеськи, через ідею бога як «кінцевої мети», об'єднуючої всі рівні, або «порядки», буття. Буття ієрархично; воно складається з різних порядків, або «духовних реальностей», які охоплюються єдиним «духовним» принципом. Різним рівням буття Л. відводить різні види знання, рахуючи наукове мислення «нижчою» функцією мислення, адекватно тієї, що виражає лише формальну, найбільш «абстрактну» структуру світу. Людина розглядається Л. як суб'єкт і одночасно об'єкт універсальної свідомості, що розуміється у дусі неоплатонізма як «душа світу». Відомий також роботами в області логіки стосунків .
Соч.: Ceuvres, t. 1—2, P., 1933.
Літ.: Войшвілло Е. До., Критика логіки стосунків як релятивістського напряму в логіці, в кн.: філософські записки, т. 6, М., 1953; Séailles G., La philosophie de J. Lachelier, P., 1920; Jolivet R., De Rosmini а Lachelier, P. [1953]: Millet L., Le symbolisme dans la philosophic de Lachelier, P., 1959.
