Латиська мова
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Латиська мова

Латиська мова , мова латишів . Поширений головним чином в Латвійській РСР. Відноситься до балтійської групи індоєвропейських мов. На Л. я. говорять в СРСР близько 1360 тис. чоловік (перепис, 1970). Л. я. розпадається на 3 діалекти: среднелатишський (центральна Латвія; на його основі склався літературний Л. я.); лівонський (північна частина Курземе і північно-західна частина Відземе) з субстратом лівського мови; верхнелатишський (східна Латвія). Основні особливості Л. я.: багато інновацій (явищ або закономірностей змін в порівнянні з більш древньою литовською мовою). Наголос зв'язаний, падає на перший склад слова. Велика різноманітність складового наголосу; позиційні і історичні чергування звуків. У закінченнях довгі голосні скоротилися, а дифтонги монофтонгизіровалісь. Для морфології Л. я. характерні всіляка система відміни і відмінювання, втрата форми подвійного числа, наявність системи долженствовательного і переськазивательного нахили і так далі Писемність Л. я. на основі латинського алфавіту з'явилася в 16 ст

 

  Літ.: Грабіс P., Латиська мова, в кн.: Мови народів СРСР, т. 1, М., 1966; Endzelinš J., Lettiche Gramatik, Riga, 1922; його ж, Latviešu valodas gramatika, Riga, 1951; Musdienu latviešu literaras valodas gramatika, t. 1—2, Riga, 1959—62.

  Р. А. Агєєва.