Латвійський театр драми академічний ім. А. Упіта, один з провідних театрів Латвійської РСР. Заснований в лютому 1919 в Ризі під назвою Робочий театр Радянської Латвії. Організацію трупи очолив А. Упіт, драматургія якого мала велике значення для формування творчої подоби театру. Перші постановки, пронизані революційними ідеями, зіграли значну роль в суспільному житті Латвії. Після встановлення буржуазної влади (в кінці 1919) театр був реорганізований і до 1940 названий Національним. Його очолювали режисер А. Мієрлаук (1919—21), поет Я. Райніс (1921—25). Проте в репертуарі поряд з кращими творами світової класичної драматургії велике місце займали салонові комедії і мелодрами. За радянських часів почалося відродження революційних принципів. Вирішальну роль в цьому процесі зіграли спектаклі: «Глина і фарфор» Грігуліса (1947; Державна премія СРСР, 1948), «Син рибака» по Лацису (1949; Державна премія СРСР, 1950), «Земля зелена» Упіта (1950; Державна премія СРСР, 1951). Самобутні картини минулого відтворені в спектаклях: «Цепліс» Розіта (1953), «Дні кравців в Силмачах» Блауманіса (1955). Поєднання яскравої театральної форми з психологічною глибиною характерів відрізняє спектаклі: «Будинок Бернарди Альби» Гарсиа Лорки (1963), «Вій, вітерець!» Райніса (1968), «Ліліом» Мольнара (1971), дилогія «П'ятиповерхове місто» (1970) і «Безкрилі птиці» (1971) по Лацису. Багато робіт театру характеризуються використанням національних традицій, високою професійною культурою, злитою ансамблю. У 1949 театру привласнено звання академічного, в 1971 — ім'я А. Упіта. Тут працювали провідні майстри реалістичного мистецтва — режисери А. Ф. Амтман-Брієдпт, Я. Зарінь, Же. М. Катлап, Ст М. Балюна, актори Я. А. Осис, А. Я. Клінт, Т. Лацис, Т. Поднієк, Би. Ф. Румнієце, Ю. Ськайдріте, М. До. Шмітхене, Л. Шпільберг, Е. Я. Езерінь. У трупі (1973): народна артистка СРСР Л. Е. Фрейман, народний артист Латвійської РСР А. Е. Віденієк, З. А. Грісле, Я. Л. Кубіліс, Ст М. Ліне, А. А. Лієдськалнінь, До. До. Себріс, Е. Я. Радзінь, Г. А. Цилінський і ін. З 1916 головний режисер — народний артист СРСР А. І. Яунушан.
Літ.: Кундзінь До. Е., Латиський театр.(театральний) Нарис історії, М., 1963.
