Ларіков Олександр Іосифович [29.8(10.9) .1890, Петербург, — 13.5.1960, Ленінград, російський радянський актор, народний артист СРСР (1956). Член КПРС з 1945. Артистичну діяльність почав в 1910. З 1925 і до кінця життя актор Ленінградського Великого драматичного театру ім. М. Горького. Видне місце в репертуарі Л. належало драматургії М. Горького. Виконував ролі Тетерука, Павича, Губіна («Міщани», «Єгор Буличев та інші», «Достігаєв і інші»); з великим внутр. підйомом зіграв роль старого ткача Льовшина («Вороги»). Значною роботою Л. була роль діда Лагути («Після балу» Погодіна), справжньої людини землі, в свідомості і життя якого праця землероба була піднята до висот дійсної поезії. Нещадна сатирична майстерність актора розкрилася в ролях: князь Потемкин («Прапор адмірала» Штейна), боцман Швач («Розлом» Лавренева), Заперечувач («Дали неоглядні» Вірти). Державна премія СРСР (1951). Нагороджений 2 орденами, а також медалями.
