Лаврентьевськая літопис, пергаменная рукопис, що містить копію літописного зведення 1305, зроблену в 1377 групою переписувачів під керівництвом ченця Лаврентія за завданням суздальсько-ніжегородського князя Дмитра Костянтиновича із списку почала 14 ст Текст починається з «Повести тимчасових років» і доводиться до 1305. У рукописі відсутні вісті за 898—922, 1263—1283 1288—94. Зведення 1305 був великокняжим володимирським зведенням, складеним в період, коли великим князем володимирським був тверськой князь Михайло Ярославіч. У основі його лежало зведення 1281, доповнений (з 1282) тверськимі літописними вістями. Рукопис Лаврентія був написаний в монастирі Благовещенськом в Н. Новгороде або у Володимирському Різдвяному монастирі. У 1792 її придбав А. І. Мусин-Пушкин і згодом підніс Александру I, який передав рукопис Публічній бібліотеці (нині ім. М. Е. Салтикова-щедріна), де вона і зберігається. Повне видання здійснене в 1846 («Повні збори російських літописів», т. 1).
Літ.: Комаровіч Ст Л., Лаврентьевськая літопис, в кн.: Історія російської літератури, т. 2, ч. 1, М. — Л., 1945; Насонов А. Н., Історія російського літописання XI — початки XVIII ст, М., 1969, гл.(глав) 4.
