Лаврійськие копальні, копальні в Древній Греції, на горі Лавріон (Laurion, Аттіка), відомі родовищами серебросвінцових руд. Початок їх розробки сходить до глибокої старовини. З 6 ст до н.е.(наша ера) були власністю Афін. Задавалися на відкуп приватним липам на умовах короткострокової оренди. Частина доходів йшла в казну, а частина розподілялася між повноправними афінськими громадянами. Виснажлива праця виконувалася рабами, число яких в 5—4 вв.(століття) до н.е.(наша ера) досягало 35 тис. чоловік. У 2—1 вв.(століття) до н.е.(наша ера) відомі повстання рабів Л. р. З 1 ст н.е.(наша ера) Л. р. були покинуті. Видобуток руди поновився лише в 1873 (копальні розробляються і в даний час).
Літ.: Древня Греція. М., 1956, с. 249 — 51; Глуськина Л. М. [Рец.]: Lauffer S., Die Bergwerkssklaven von. Laureion, Tl 1—2, 1955, «Вісник древньої історії», 1959 № 3.
