Кумикський мова, мова кумиков, що живуть в основному в Дагестанській АССР, а також в Чечено-інгушській АССР і Северо-осетінськой АССР. Число тих, що говорять. я. близько 185,9 тис. чоловік (1970, перепис). Відноситься до кипчакськой групи тюркських мов. Деякі особливості До. я.: наявність початкового «г» замість «к» (гиши замість киши — «людина»), довгих приголосних, дієприкметник -аган/-еген, форма афікса родового відмінка без кінцевого приголосного -ни/-ні (збігається з формою знахідного відмінка) і ін. Виділяють три діалекти До. я.: кайтакський, буйнакський і хасавюртівський (останні два лежать в основі літературної мови); кайтакський діалект характеризується рядом різких відмінностей від останніх діалектів і літературної мови, наприклад дисиміляцією голосних, наявністю горлових для змички «ц''», «к''», «т''», «ч''» (вплив кавказьких мов). Літературний До. я. створений в радянське час і є одним з літературних мов Дагестанської АССР. Писемність на До. я. була до 1929 на основі арабської, з 1929 на латинській, а з 1938 на російській графіці.
Літ.: Дмітрієв Н. До., Граматика кумикського мови, М.— Л., 1940; Гаджієва Н. З., Кумикський мова, в збірці: Младопісьменниє мови народів СРСР, М.— Л., 1959; Руссько-кумикський словник, М., 1960; Магомедов А. Р., Кумикський мова, в кн.: Мови народів СРСР, т. 2, М. 1966.
