Крилов Іван Андрійович [2(13) .2.1769 (по ін. даним, 1768), Москва, — 9(21) .11.1844, Петербург], російський письменник, байкар, журналіст. Народився в сім'ї армійського офіцера, що вислужився з солдатів. Дитячі роки прошлі на Уралі і в Твері (нині Калінін). Рано взнав матеріальні позбавлення, ще підлітком вимушений був поступити на службу підканцеляристом. Переїхавши до Петербургу (1782), був дрібним чиновником в Казенній палаті. Відсутність систематичної освіти заповнював самостійним вивченням літератури, математики, французької і італійської мов. У 14 років написав комічну оперу «Кавник» (1782), в якому живо змалював вдачі провінційних кріпосників. У 1786—88 створені комедії «Скажена сім'я», «Вигадник в передпокої», «Пустуни», висміюючу порожнечу і розбещеність столичного дворянства, і трагедія «Філомела», направлена проти деспотизму. У 1789 До. зробив видання журналу «Пошта духів», в якому друкував свої сатиричні листи, сміливо викриваючі пороки дворянського суспільства, зловживання бюрократичного апарату. У журналістській діяльності, а також в повести «Каїб» (1792) і ін. прозаїчних творах До. виступив як продовжувач освітньої сатири Н. І. Новікова . Смілива сатира До. викликала незадоволеність Катерини II — письменникові довелося припинити літературну діяльність і на декілька років сховатися в провінції. У 1799—1800 написана зла антиурядова «шуто-трагедія» «Трумф» («Подщипа»), яка поширювалася в рукописних списках. Лише у 1806 До. зміг повернутися до Петербургу. У 1806—07 написав комедії «Модна лавка» і «Урок дочкам», що висміювали галломанію дворянства і що мали великий успіх. У 1812—41 служив помічником бібліотекаря в імператорській Публічній бібліотеці. У 1809 вийшла 1-я книга байок, що позначила початок активної роботи До. як байкаря.
Байки До. стали «... книгою мудрості самого народу» (Гоголь Н. Ст, Собр. соч.(вигадування), т. 6, 1953, с. 166). Справжня народність, живописну і невичерпну по своєму багатству мову роблять творчість До. вершиною розвитку російської байки, ставлять письменника в ряд світових корифеїв цього жанру. А. С. Пушкин відзначав глибоку національну своєрідність байок До., яке бачив в «... веселому лукавстві розуму, глузливості і живописному способі виражатися...» (Полн. собр. соч.(вигадування), т. 7, 1958. с. 32). На відміну від своїх попередників, в яких в байці очолював дидактичний момент, — мораль, До. створив байку-сатиру, байку - комедійну сценку. З приводу байки До. «Селянин і вівця» В. Г. Белінський писав, що це «... поетична картина однієї із сторін суспільства, маленька комедійка, в якій дивно вірно витримані характери дійових осіб...» (Полн. собр. соч.(вигадування), т. 8, 1955, с. 574). У цьому полягали завдатки реалістичного підходу письменника до дійсності. Байки До. виразили відношення народних мас до соціальної несправедливості, а багато хто з них прямо направлений проти деспотизму самодержавної влади і хижацтва чиновної бюрократії («Вовки і вівці», «Мор звірів», «Риб'ячі танці» і багато ін.). Правда, в таких байках, як «Кінь і Вершник», «Колос», що містили виправдання упокорювання перед влада імущими, позначилася непослідовність політичних поглядів До., але головним, нескороминущим в його творчості залишається глибокий демократизм, вираження етичного ідеалу народу, засудження егоїзму і фальші дворянського суспільства (байки «Селяни і Річка», «Листи і коріння» і ін.). Вірою в етичну силу народу пройняті його байки, пов'язані з тематикою Вітчизняної війни 1812 («Ворона і Курка», «Вовк на псарні», «Розділ» і ін.). У противага традиційному схематизму жанру, умовно-алегоричні персонажі байок До. несуть в собі реальні межі людей; вони включені письменником в широку панораму російського суспільства, представляючи його різні соціальні шари — від царя до пастуха. З байками До. увійшла до російської літератури жива народна мова. Вся творчість До.-баснописца органічно пов'язано з художнім світом російських прислів'їв, казок, приказок; воно і само внесло до скарбниці національної мови крилаті вирази, багато хто з яких теж став прислів'ями. Мова байок До. з'явився прикладом для А. С. Пушкіна, А. С. Грібоєдова, Н. В. Гоголя і ін. письменників. Образами і влучними виразами криловських байок користувалося Ст І. Ленін. Байки До. перекладені більш ніж 50 мов світу.
Соч.: Байки, кн. 1—9, П., 1843; Полн. собр. соч.(вигадування), т. 1—3, М., 1944—46; Соч., т. 1—2, М., 1969.
Літ.: Благий Д. Д., Великий російський байкар І. А. Крилов, М., 1944; Степанов Н. Л., І. А. Крилов. Життя і творчість, 2 видавництва, М., 1958; його ж, Крилов, 2 видавництва, М., 1969; Десніцкий А. Ст, 1766 рік як рік народження І. А. Крилова, «Російська література», 1962 №2; Кеневіч Ст Ф., Бібліографічні і історичні примітки до байок Крилова, 2 видавництва, СП(Збори постанов) Би, 1878; Історія російської літератури XIX ст Бібліографічний покажчик, М-код, - Л., 1962.
