Крилов Микола Іванович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Крилов Микола Іванович

Крилов Микола Іванович [16(29) .4.1903, сіло Галяєвка, нині Вишневе Тамалінського району Пензенської області, — 9.2.1972, Москва], радянський воєначальник, Маршал Радянського Союза (1962), двічі Герою Радянського Союза (19.4.1945 і 8.9.1945). Член КПРС з 1927. Народився в сім'ї службовця. У Червоній Армії з 1919, учасник Громадянської війни на Південному, Закавказькому і Далекосхідному фронтах — командир взводу, роти, батальйону. У 1920 закінчив піхотно-кулеметні курси, в 1928 — курси «Постріл». З 1922 на командних і штабних посадах. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 на Південному, Північно-кавказькому, Сталінградському, Донському, Південно-західному, Західному, 3-м-код Білорус, і 1-м-код Далекосхідному фронтах в посадах: начальник оперативного відділу штабу армії (липень — серпень 1941), начальник штабу Приморською, 62-ою і 8-ою гвардійських армій (1941—43), командувача військами 21-ої і 5-ої армій (травень 1943 — вересень 1945). Брав участь в обороні Одеси, Севастополя, в Сталінградській битві 1942—43, в Смоленській операції 1943, в Білоруській операції 1944, в Східно-прусській операції 1945, операції Харбінсько-гирінськой 1945. Після війни був заступником командувача військами Приморського військового округу (1945—47); командувачем і 1-м-кодом заступником командувача військами Далекосхідного військового округу (1947—56): командувачем військами Уральського (1956—57), Ленінградського (1957—1960) і Московського (1960—63) військових округів. З березня 1963 головнокомандуючий Ракетними військами стратегічного призначення, заступник міністра оборони СРСР. Член ЦК КПРС з 1961. Депутат Верховної Ради СРСР 3—8-го скликань. Нагороджений 4 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, 4 орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 1-ій мірі, Кутузова 1-ої міри, почесною зброєю із золотим зображенням Державного герба СРСР і медалями, а також декількома орденами і медалями іноземних держав. Автор мемуарів «Не померкне ніколи» (1969). «Назустріч перемозі» (1970, співавтор), «Вогненний бастіон» (1972). Похований на Червоній площі біля Кремлівської стіни.

Н. І. Крилов.