Крилов Микола Митрофанович [17(29) .11.1879, Петербург, — 11.5.1955, Москва], радянський математик, академік АН(Академія наук) СРСР (1929; член-кореспондент 1928) і АН(Академія наук) УРСР (1922). У 1902 закінчив Петербурзький гірський інститут. З 1912 професор там же, з 1922 керівник кафедри математичної фізики АН(Академія наук) УРСР. Основні праці відносяться до інтерполяції, наближеної інтеграції диференціальних рівнянь математичної фізики, нелінійній механіці. Розробив ряд нових методів вирішення завдань математичної фізики, прикладених як для доказу існування рішень, так і для фактичної їх побудови. Цикл досліджень До. спільно з Н. Н. Боголюбовим (з 1932) присвячений вивченню актуальних проблем нелінійних коливальних процесів, де До. удалося закласти основи нелінійної механіки. Роботи До. отримали вживання у ряді областей науки і техніки. Нагороджений орденом Леніна, 2 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Введення в нелінійну механіку, До., 1937; Основнi проблемі математічноi фiзіки й технikі, Xapkiв — Київ, 1932; Збipник праць з нелiнiйної механikі, Київ, 1937 (совм. з Н. Н. Боголюбовим).
Літ.: Ісакова О. Ст, Микола Митрофанович Крилов, М., 1945 (Матеріали до біобібліографії праць учених СРСР. Серія математики, ст 2); Історія вітчизняної математики, т. 4, кн. 1—2, До., 1970.
