Кредит вексельний, кредит, що надається банками тримачам векселів і постачальниками своїм покупцям. Виникає на основі розвитку кредиту комерційного, коли замість готівки для розрахунків за товари, що набувають, використовуються векселі, які їх тримач продає банку або закладає в банці. До. ст виступає у формі обліку векселів, відкриття спеціальних поточних рахунків під векселі і видачі позик під заставу векселів. Найбільш поширена форма До. ст — облік векселів, покупка банком векселів до закінчення їх терміну. За той, що надається т.ч. кредит банк стягує обліковий відсоток. При відкритті спеціальних поточних (онкольних) рахунків банк видає позики під тих, що здаються йому як запорука векселя. Підприємство, що отримало такий банківський кредит, має право видавати чеки в межах отриманих позик. Банк може скорочувати розмір кредиту, а також пред'являти вимогу про заміну одних векселів іншими. Позика під заставу векселів — одноразова кредитна операція. Видані банком позики мають бути йому повернені з настанням терміну сплати по закладених векселях. У СРСР ДО. ст застосовувалося в 1922—30 при купівлі-продажі товарів або наданні послуг в кредит державним, кооперативними і приватними підприємствами. У 1930 з відміною комерційного кредиту були ліквідовані До. ст і вексельне звернення усередині країни.
