Вексель (йому. Wechsel), вигляд коштовного паперу, є грошовим зобов'язанням строго встановленої законом форми. Є безумовним і безперечним борговим документом. У міжнародній торгівлі, а також у внутрішньому звороті капіталістичних країн Ст використовується як один з важливих засобів оформлення кредитово-розрахункових стосунків, виконує різні по характеру функції і застосовується, наприклад, як платіжний документ, передаваний в установленому порядку однією особою іншому замість грошового платежу, виступає як знаряддя кредиту, а також використовується для інкасування (здобуття) боргу.
Розрізняють 2 види В.: простою і перевідний (тратта). Простий Ст — нічим не обумовлене зобов'язання особи, що його видала, про сплату зазначеної суми грошей на вимогу або в певний термін пойменованому в Ст обличчю або його наказу (тобто іншому, вказаній ним особі). По перевідному Ст платником зазвичай є не векселедавець, а третя особа — акцептант, який за допомогою акцепту переймає на себе безумовне зобов'язання платежу. Таким чином, перевідне Ст по своїй формі є документом, що містить нічим не обумовлений наказ векселедавця платникові (акцептанту) виробити платіж визначеної грошової суми особі, вказаній в Ст, або його наказу — після пред'явлення Ст або в певний термін.
Оскільки Ст виступає як знаряддя звернення замість готівки, в процесі вексельного звернення до векселедавця і акцептанта можуть приєднатися і ін. особи: індосанти, передавальні Ст по індосаменту, аваль, що гарантує платіж по Ст за яке-небудь інше, відповідальне по Ст, особа. У практиці міжнародних розрахунків поширений, так званий, облік векселів, що полягає в тому, що тримач Ст може до настання терміну платежу пред'явити його в банк і отримати вказану в нім суму (за вирахуванням облікового відсотка). Після настання терміну платежу банк сам пред'являє Ст до оплати.
Стосунки учасників вексельного звороту мають характер цивільно-правових стосунків, регульованих спеціальними нормами вексельного законодавства. У більшості країн це законодавство засноване або на Женевських вексельних конвенціях 1930, або на англійському вексельному законі. СРСР приєднався до Женевських вексельних конвенцій в 1936, постанова ЦВК(Центральний виконавський комітет) і СНК(Рада Народних Комісарів) СССР від 7 серпня 1937 на території СРСР була введена в дію засноване на цих конвенціях Положення про перевідний і простому В. Вексель широко використовується в розрахункових і кредитних стосунках, що виникають у сфері економічного співробітництва СРСР з капіталістичними країнами. У внутрішньому звороті СРСР вексельне звернення ліквідоване в 1930 у зв'язку з переходом до системи прямого цільового банківського кредитування.
Літ.: Валютні стосунки в зовнішній торгівлі СРСР, М., 1968, с. 185—248, с. 326—48.
