Векслер Володимир Іосифович [19.2(4.3) .1907, Житомир, — 22.9.1966, Москва], радянський фізик, академік АН(Академія наук) СРСР (1958; член-кореспондент 1946). Академік-секретар Відділення ядерної фізики АН(Академія наук) СРСР (1963—66). Член КПРС з 1937. Закінчив Московський енергетичний інститут (1931). З 1936 працював у Фізичному інституті АН(Академія наук) СРСР, одночасно з 1949 почав працювати в Дубне, де з 1954 очолював організовану ним лабораторію високих енергій. Основні роботи Ст — по фізичних принципах прискорення заряджених часток, фізиці високих енергій, космічних променях. Ст розробило нові методи прискорення заряджених часток. У 1944 Ст запропонував принцип автофазування, який дозволив підняти межу досяжних енергій часток в тисячі разів. У 1956—66 розробив основи, так званого, колективного методу прискорення. Ст керувало створенням першого в СРСР синхротрона (1947) і синхрофазотрону в Дубне (1957). Головний редактор організованого (1965) за його ініціативою журналу «Ядерна фізика». Створив школу фахівців в області прискорювальної фізики і техніки. Ленінська премія (1959) і Державна премія СРСР; міжнародна премія «Атом для світу» (1963). Нагороджений 3 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Соч.: Експериментальні методи ядерної фізики, М. — Л., 1940 (совм. з Л. Грошевим і Н. Добротіним); Іонізаційні методи дослідження випромінювань, 2 видавництва, М. — Л., 1950 (совм. з Л. Грошевим і В. Ісаєвим); Новий метод прискорення релятивістських часток, «Докл. АН(Академія наук) СРСР», 1944, т. 43 № 8; т. 44 № 9; Когерентний принцип прискорення заряджених часток, «Атомна енергія», 1957, т. 2 №5, с. 427.
Літ.: Рабіновіч М. С., Пам'яті Ст І. Векслера, «Успіхи фізичних наук» 1967, т. 91, ст 1.