Контрреволюційний заколот 1956 в Угорщині, 23 жовтня — 4 листопада озброєний виступ проти народно-демократичних буд, підготовлений силами внутрішньої реакції за підтримки міжнародного імперіалізму з метою ліквідації соціалістичних завоювань угорського народу, відновлення в країні панування капіталістів, що складали поряд з дрібнобуржуазними елементами, що прилучилися до них, класову базу контрреволюційного заколоту. Внутрішні контрреволюційні сили, що підтримували тісний зв'язок з імперіалістичними кругами США і західноєвропейських держав, використовували в боротьбі проти робітничо-селянської влади помилки і збочення, допущені керівництвом (М. Ракоши, Е. Гере) Угорської партії трудящих (ВПТ). Це дало можливість силам реакції втягнути в боротьбу на стороні контрреволюції деяку частину населення. Помилки Ракоши — Гере полегшили підривну роботу такою, що сформувалася задовго до До. м. 1956 ревізіоністської групи І. Надя — Р. Лошонци. І. Надь і його група підтримували контрреволюційні елементи в окремих організаціях партії, Союзі письменників, Спілці журналістів, кухлі імені Петефі. 23 жовтня 1956 відбулася та, що носила спочатку мирний характер демонстрація в Будапешті, в якій поряд з трудящими, вимагали виправлення допущених помилок і збочень, взяли участь контрреволюційні змовники. В ніч з 23 на 24 жовтня проходіло засідання ЦК ВПТ, на якому І. Надь, що приховував від партії свої задуми, був введений до складу Політбюро і рекомендований на посаду голови Ради Міністрів. У керівництво партії проникли і ін. лідери ревізіоністського центру. Зайнявши керівні пости в уряді і партії, І. Надь почав проводити політику прямого пособництва контрреволюції: розпустив загони військ держбезпеки, потурав звільненню з в'язниць державних злочинців, контрреволюційних і кримінальних елементів, сприяв створенню буржуазної партій, т.з. «робочих» рад, «революційних» комітетів і інших контрреволюційних організацій. По всій країні розвернувся кривавий білий терор. І. Надь заявив про вихід Угорщини з організації Варшавського договору і звернувся в ООН(Організація Об'єднаних Націй), розраховуючи на відкриту допомогу імперіалістичних держав.
В цій обстановці група комуністів під керівництвом Я. Кадара виступила ініціатором об'єднання трудящих в боротьбі проти контрреволюції, за зміцнення народно-демократичних буд: 3 листопада 1956 було сформовано революційний робітничо-селянський уряд на чолі с Я. Кадаром; створено Тимчасове керівництво Угорської соціалістичної робочої партії. Новий уряд звернувся за допомогою для ліквідації заколоту до уряду СРСР. Частини Радянської Армії, тимчасово дислоковані на території ВНР(Угорська Народна Республіка) на основі Варшавського договору, допомогли угорським революційним силам розгромити (4 листопада) заколот. Велика політична, моральна і матеріальна допомога була надана ВНР(Угорська Народна Республіка) і з боку ін. держав соціалістичної співдружності. До. м. 1956 завдав народному господарству Угорщини збитку в 22 млрд. форинтів. Розгром заколоту з'явився серйозною перемогою угорського народу, соціалістичною системи, світового комуністичного руху.
Літ.: VII з'їзд Угорської соціалістичної робочої партії, пер.(переведення) з венг.(угорський), М-код, I960; Немеш Д., Угорщина. 1945—1961, [пер. з венг.(угорський)], М., 1962; Контрреволюційні сили в Угорщині в жовтневих подіях, пер.(переведення) з венг.(угорський), ч. 1—4, М. — Будапешт, 1956—57; Революційний рух і будівництво соціалізму в Угорщині. (Сб. ст.), М., 1963, с. 102—44; Ніжинський Л. Н., Нарис історії Народної Угорщини. 1948—1962, М., 1969, с. 237—85: A niagyar forradalmi munkásmozgalom tör-ténete, 3. köt., [Bdpst], 1970.
