«Контрреформи», реакційні перетворення, проведені в 80, — початку 90-х рр. 19 ст в Росії. Направлені на той, що передивляється буржуазного законодавства 60—70-х рр. Реакційний курс у внутрішній політиці уряду Олександра III здійснювало міністерство Д. А. Толстого. 27 серпня 1882 введені «тимчасові правила» об друк, що встановив т.з. «каральну цензуру». Відновлювалися станові принципи в початковій і середній школі, зростало число церковно-приходських шкіл. У 1884 по новому статуту скасована університетська автономія. На користь дворянства заснований Дворянський земельний банк (1885), ухвалений закон про найм з.-х.(сільськогосподарський) робітників (1886) і т. д. В середині 80-х рр. було поставлено питання про той, що загальному передивляється буржуазного законодавства 60—70-х рр.
Особливо важливий закон про земських дільничних начальників від 12 липня 1889 (див. Земський дільничний начальник ) . Земські начальники затверджувалися міністром внутрішніх справ за уявленням губернатора і предводителя дворянства з числа місцевих дворян, що володіли певним майновим і посадовим цензом. Земський начальник поєднував адміністративну і судову владу. Закон 1889 створив в повіті інститут, становий по складу і по функціях. Другим за значенням актом було земське положення 12 червня 1890. Цей закон ввів станові курії для виборців, підсилив представництво дворянства, замінив виборність селянської курії призначенням губернатором голосних від селян з числа вибраних селянами кандидатів. По 34 губерніям відсоток дворян в земських зборах повітів виріс з 42,4% в 1883—86 до 55,2% в 1890, в губернських — з 81,6% в 1883—86 до 89,5% в 1897. Посилювалася бюрократична опіка над земством, був створений новий орган — з 1892 названий Губернська по міських і земських справах присутність. У 1892 була прийнята міська «До.». Із складу міських виборців виключалися нижчі шари — прикажчики і дрібні торговці. Першенствуюче місце відводилося власникам міської нерухомості (вартістю від 300 до 3 тис. крб.). В результаті зростала влада дворянства, нечисленного в містах, посилювався контроль адміністрації над міською самоврядністю. Реакційні зміни вносилися в е р б судову реформу 1864. У 1887 для збільшення представників від дворян і відчуження представників найменш спроможних буржуазних шарів змінений ценз для засідателів присяг. У 1889 з ведення суду присяжних вилучена частина справ і в першу чергу всі види справ «про опір властям»; обмежена публічність засідань. Проте повністю судова «До.» не була прийнята. Повному здійсненню «До.» перешкодило зростання революційного і суспільного руху.
Літ.: Захарова Л. Р., Земська контрреформа 1890 р., М., 1868; 3айончковський П. А., Російське самодержавство в кінці XIX століття (політична реакція 80-х — початки 90-х років), М., 1970.
