Контрфорсная гребля, гребля, в якій тиск води верхнього б'єфу, що сприймається напірним перекриттям (у вигляді плит, зведень і т. п.), передається контрфорсам і через останніх, — підставі. До. п. споруджують переважно з бетону і залізобетону. Контрфорси бувають двох типів: масивні (бетонні і бутобетонниє) і тонкі (бетонні і залізобетонні) суцільні або крізні. Для забезпечення стійкості тонких контрфорсів між ними розташовують балки жорсткості (розпірки), що перешкоджають витріщенню (подовжньому вигину) контрфорсів.
За типом напірного перекриття розрізняють До. п.: массивно-контрфорсниє, що виконуються з бетону, з масивними консольними виступами (оголовкамі), що примикають один до одного і створюючими напірне перекриття; з плоскими перекриттями із залізобетонних плит; багатоарочні (з арочними або склепінчастими бетонними і залізобетонними перекриттями; з перекриттями двоякої кривизни, зокрема типа куполу (називаються многокупольнимі).
До. п. будують як глухими, так і водоскидними. В порівнянні з масивними гравітаційними греблями До. п. (особливо багатоарочні) дають економію в бетоні і вартості, що досягає 40% і більш, залежно від конструкції і місцевих умов: висота їх інколи перевищує 100 м. Див. також Гребля .
Літ.: Грішин М. М., Гідротехнічні споруди, М., 1962; Вовків І. М., Кононенко П. Ф., Федічкин І. До., Гідротехнічні споруди, М., 1968.
