Гравітаційна гребля, бетонна або кам'яна гребля, стійкість якої по відношенню до зрушуючих сил (тиск води, льоду, хвиль і ін.) забезпечується в основному силами тертя по підставі, пропорційними власній вазі греблі.
Р. п. — вельми поширений тип гребель, вживаний як на скельних (Бухтармінськая, Красноярська ГЕС(гідроелектростанція)), так і на нескельних (водозливні греблі волжських гідровузлів) грунтах. Найбільш економічні форми контура поперечного профілю Р. п. близькі до трикутника або трапеції. Основний параметр Р. п. — відношення товщини греблі по підставі до її висоти — залежить від характеру грунту або порід підстави і змінюється від 0,6 (скеля) до 1,2 (глина). Найбільша висота тих, що існують Р. п. (1970) 284 м-коду (гребля Гран-Діксанс в Швейцарії).
Наявність значного запасу міцності в Р. п. дозволяє полегшувати їх конструкції шляхом пристрою широких температурних, осадових швів (Братська ГЕС(гідроелектростанція)), порожнеч, що заповнюються баластом, або без баласту (Боткинськая ГЕС(гідроелектростанція)), подовжніх порожнин і здійснення ін. інженерних заходів, поліпшуючих умови роботи гребель і що зменшують їх вартість.
