Коненков Сергій Тимофійович [28.6(10.7) .1874, село Караковічи, нині Ельнінський район Смоленської області, — 9.10.1971, Москва], радянський скульптор, дійсний член ЛХ СРСР (1954), народний художник СРСР (1958), Герою Соціалістичного Труда (1964). Народився в селянській сім'ї. Вчився в Московському училищі живопису, творення і архітектури (1892—96) в С. І. Іванова і С. М. Волнухина і в петербурзькій АХ(Академія витівок)(1899—1902; дійсний член з 1916). Експонент «Міра мистецтва» і член Союзу російських художників . В ранній період в творах жанрово-оповідного характеру («Камнебоєц», бронза, 1898, Третьяковськая галерея) і декількох пізніших роботах, відмічених пошуками монументально-узагальнювальних образів («Самсон», гіпс 1902, не зберігся), До. прагнув передати свої роздуми про важке життя рідного народу і його порив до боротьби за свободу. До. брав участь в революційних подіях 1905 в Москві, виконав декілька узагальнено-символічних по характеру портретів учасників Революції 1905 («Робітник-бойовик 1905 років Іван Чуркин», мармур, 1906, Музей Революції СРСР, Москва; «Атеїст», піщаник, 1906, Мордовська картинна галерея ним. Ф. Ст Сичкова, Саранськ). З середини 1900-х рр. для творчості До. характерні переважно фольклорно-казкові образи («Стрибог», 1910, Третьяковськая галерея; «Еруслан Лазаревич», 1913, Серпуховськой історіко-художній музей; оба— дерево), переробка мотивів російської народної дерев'яної скульптури, тема класично здійсненої, гармонійної людини, значною мірою навіяна мистецтвом античності і Відродження, але тісно пов'язана з пошуками національних естетичних і етичних ідеалів («Нике», 1906, «Юна», 1916, - обидві мармур, Третьяковськая галерея). У цей період До. створив ряд портретів, у тому числі композиції, присвячені великим музикантам минулого («Бах», мармур, 1910, збори Н. Ф. Мікулі, Москва; «Паганіні», декілька варіантів). У перші роки Радянської влади До. брав участь в здійсненні плану монументальної пропаганди (меморіальна дошка «Полеглим в боротьбі за мир і братерство народів», кольоровий цемент, 1918, у відкритті брало участь Ст І. Ленін; група «Степан Разін зі своїм гуртом», дерево, 1918—19; нині обидві в Російському музеї, Ленінград). У 1924—45 жив в США; працював головним чином над портретами («А. М. Горький», бронза, 1928, Музей А. М. Горького, Москва; «І. П. Павлов», 1930, «Ф. М. Достоєвський», 1933, — обидва гіпс, Російський музей). У 2-ій половині 40—60-х рр. До. виконав велике число портретів, що відрізняються психологічною проникливістю і досконалістю пластичних рішень [«Ніночка», 1951, Російський музей; «Никос Белоянніс», 1951, Саратовський художній музей ним. А. Н. Радіщева; «М-код. П. Мусоргський», 1953, художній музей Горького; автопортрет, 1954, Третьяковськая галерея (Ленінська премія, 1957); все — мармур], а також ряд станкових і монументальних композицій [«Звільнена людина» («Самсон»), гіпс, 1947, Російський музей; групи і рельєфи музично-драматичного театру в Петрозаводську, цемент, бронза, 1953— 1954]. Державна премія СРСР (1951). Нагороджений 2 орденами Леніна і медаллю.
Соч.: Слово до молодих, [М.], 1958.
Літ.: Каменський А., Коненков [М., 1962]; Кравченко До., С. Т. Коненков, М., 1967.
