Кондорсе (Condorcet) Марі Жан Антуан Нікола (17.9.1743, Рібмон, — 29.3.1794, Бур-ла-Рен), маркіз, французький філософ-просвітитель, математик, соціолог, політичний діяч. Дослідження До. в області математики принесли йому популярність, і він був вибраний членном французької Академії наук (1769). З 1782 член Французької академії. У 1785 зайняв пост неодмінного секретаря Академії наук (фактично виконуючи його обов'язки з 1773). Був в дружніх стосунках з Д''Аламбером, Вольтером і особливо з А. Р. Тюрго, співробітничав в «Енциклопедії». У 1791 вибраний в Законодавчі збори. До. належить представлений Законодавчим зборам проект організації народної освіти, в якій були висунуті принципи загальності освіти, безкоштовності вчення, світської школи. У Конвенті примикав до жирондистів. Уряд Робесп'єра звинуватив До. у змові і заочно засудило його до страти. До. деякий час ховався. Весной 1794 був арештований, у в'язниці покінчив життя самогубством.
До. — прибічник дєїзма і сенсуалізму . В його літературній спадщині особливе місце займає «Ескіз історичної картини прогресу людського розуму» (1794, російське перевидання 1936), в якому До. робить спробу встановити закономірності розвитку історії її основні етапи, рушійні сили історичного процесу. Знаходячись під впливом філософських поглядів Же. Ж. Руссо, А. Р. Тюрго, Р. Рейналя, До. не зводив історичний процес до діянь королів, законодавців, видатних особистостей, приділяв велику увагу культурі і вдачам народу. До. — один з основоположників ідеї історичного прогресу, яку, проте, він розвивав з ідеалістичних позицій. Поступальна хода історії До. пояснював безмежною можливістю розвитку людського розуму як деміурга історії. Історичні епохи він обумовлював етапами розвитку людського розуму, вказуючи при цьому також і на значення господарських і політичних чинників в суспільному розвитку. У економічних питаннях розділяв погляди фізіократов . До. — прибічник теорії природного права. Використовував цю теорію для заперечення правомірності феодального суспільства і обгрунтування необхідності, розумності і вічності буржуазних буд. Епоха твердження і розвитку суспільства, заснованого на приватній капіталістичній власності, розглядалася До. як вища епоха в історії людства. Кажучи про майбутній прогрес людства, До. мислив цей прогрес лише у межах буржуазного правопорядку.
Як ідеолог висхідного суспільного класу, До. відстоював цілу систему передових ідей: рівність людей перед законом демократичні права і свободи, гуманне кримінальне законодавство, рівні права для здобування освіти і т. п. До. гнівно засуджував колоніальний розбій «... який розбещує і спустошує Африку...» («Ескіз...», М., 1936, с. 224), розглядав війну «... як найбільший злочин» (див. там же, с. 248).
Ідеї До. зіграли значну роль в критиці теологічного пояснення історії, провіденциалізма і особливо в розвитку освітньої концепції історичного процесу.
Соч.: Ceuvres, t. 1—12, P., 1847—49; Correspondance inédite..., P., 1883.
Літ.: Маркс До. і Енгельс Ф., Німецька ідеологія, Соч., 2 видавництва, т. 3, с. 530—31; Cahen L., Condorcet et la Révolution française, P., 1904; Cento A., Condorcet е l''idea di progresso, Firenze [1956]; Bouissounouse J., Condorcet [P., 1962].
