Комітети бідноти
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Комітети бідноти

Комітети бідноти, комнезами, організації сільської бідноти,, опорні пункти диктатури пролетаріату в селі діяли на території Європейської Росії і Білорусії в 2-ій половині 1918. Поява самостійної класової організації сільської бідноти була викликана загостренням боротьби між біднотою і кулаками в процесі конфіскації землі зимою 1917—18 і переділу землі весною 1918. Класова боротьба в селі загострилася до літа 1918 у зв'язку з продовольчою кризою. Комуністична партія проводила тверду лінію на приборкання кулаків, що відмовлялися здавати хліб державі за твердими цінами. 11 червня 1918 ВЦИК затвердив декрет СНК(Рада Народних Комісарів) «О організації і постачанні сільської бідноти». Згідно з декретом місцеві Ради фундирували волосні і сільські До. б. Обирати і бути вибраними в До. б. могли сільські жителі «за винятком явних кулаків і багатіїв», тобто в До. б. могли брати участь і середняки; До. б. розподіляли хліб, предмети першої необхідності і сільськогосподарські знаряддя; сприяли продовольчим органам у вилученні хлібних надлишків в кулаків. До. б. створювалися при лютому опорі кулаків і дрібнобуржуазних партій, включаючи лівих есерів . Організація і діяльність До. б. проходіла під керівництвом і при активній участі комуністичних партійних органів, міських робітників, що знаходилися у складі продовольчих і прибирально-реквізиційних загонів (див. Продзагони ). До листопада 1918 в 33 губерніях Європейської Росії і Білорусії було створено 122 тис. До. б.

  В багатьох місцях До. б. проводили перевибори Рад, що знаходилися під впливом кулаків, або сосредотачивалі владу в своїх руках. Там, де селянські Ради послідовно проводили політику диктатури пролетаріату, До. б. діяли з ними в контакті. Діяльність До. б. вийшла за рамки функцій, визначених декретом 11 червня. Вони займалися питаннями господарського життя села, проводили мобілізацію і набір добровольців в Червону Армію, вели культурно-просвітницьку роботу. Ради і К. би. брали участь в переділі селянських, у тому числі надільних, земель, відбирали в кулаків надлишки землі понад місцеву зрівняльну норму (в кулаків з 80 млн. десятини було відрізано 50 млн. десятини), а також перерозподіляли поміщицькі землі і інвентар (там, де він попав в руки кулаків). До кінця 1918 До. б. виконали свої завдання. 9 листопада 6-й Надзвичайний Всеросійський з'їзд Рад прийняв рішення про перевибори волосних і сільських Рад, поклавши їх проведення на До. б., які після цього розпускалися. Перевибори Рад в селі і розпуск До. б. були здійснені в кінці грудня 1918—19.

  Організація До. б. була зроблена на Україні в період відновлення Радянської влади з кінця 1918. У 20-х—початку 30-х рр. в УРСР діяли родинні До. б. комітети незаможних селян, а в середньоазіатських радянських республіках і Казахстані — союзи Кошчи .

 

  Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво (див. Довідковий том, ч. 1, с. 248); Історія СРСР, т. 7, М., 1967, с. 379—85, 423—27; Історія КПРС, т. 3, кн. 2, М., 1968, с. 87—99.

  Е. А. Луцький.