Комуністична партія Словаччини (КПС; Komunistická Strana Slovenska), є територіальною організацією Комуністичній партії Чехословакії (КПЧ) і керується в своїй діяльності вирішеннями з'їздів КПЧ і постановами ЦК КПЧ. Організований комуністичний рух в Словаччині виник на базі лівого крила Соціал-демократичної партії Словаччини і Закарпатської України. Що відбувся 16—17 січня 1921 в Любохне з'їзд лівих марксистських революційних організацій всіх національностей, що населяли Словаччину і Закарпатську Україну, прийняв рішення про створення на території Словаччини і Закарпатської України на принципах пролетарського інтернаціоналізму єдиних партійних організацій і одностайно висловився за вступ до Комінтерну. У травні 1921 на з'їзді Чехословацької соціал-демократичної партії (лівою) було прийнято рішення об'єднати чеські, словацькі, угорські і закарпатсько-українські комуністичні групи і організацій в єдину компартію Чехословакії. Після Об'єднувального з'їзду КПЧ (30 жовтня—4 листопада 1921), на якому в партію влилися німецькі і польські комуністичні організації, в Словаччині були створені чотири обласні організації КПЧ на чолі з обласними комітетами в Братиславі, Жіліне, Банська-Бістріце і Кошице. У січні 1930 загальнословацька конференція в Жіліне прийняла рішення об'єднати обласні партійні організації і створити одне територіальне керівництво в Братиславі.
Після розчленовування Чехословацької республіки в результаті так званого Мюнхенської угоди 1938, окупації чеських земель німецько-фашистськими загарбниками і відходу компартії в підпіллі було потрібно зміну її організаційних форм і методів роботи. Для забезпечення більш оперативного керівництва антифашистською боротьбою за специфічних умов, що створилися, в так званій Словацькій державі парторганізації словацьких областей організаційно виділилися і в травні 1939 оформилися в КПС. В той же час єдність політичної лінії партії і загальне керівництво діяльністю парторганізацій була збережена і здійснювалося партійним центром КПЧ, що знаходився в еміграції.
В роки 2-ої світової війни 1939—45 КПС була такою, що веде силоміць антифашистського Руху Опору словацького народу. У 1943 за ініціативою КПС була створена Словацька національна рада. Партія провела велику роботу по розгортанню партизанського руху в Словаччині, що носив інтернаціональний характер, підготувала і очолила Словацьке національне повстання 1944, яке з'явилося поряд з повстанням чеського народу в травні 1945 апогеєм антифашистської боротьби і поклало початок національно-демократичної революції в країні. Безпосереднє керівництво повстанням здійснював п'ятий підпільний ЦК КПС, до складу якого входили До. Шмідке, Р. Гусак, Л. Новомеський (члени перших чотирьох ЦК були арештовані властями фашистського для клерикалізму режиму, багато хто з них страчений). Під час цього повстання на з'їзді в Банська-Бістріце 17 вересня 1944 КПС об'єдналася з Соціал-демократичною партією Словаччини на принципах марксизму-ленінізму і на організаційній базі КПС. КПС прийняла вироблену КПЧ Кошицкую програму, увійшла до створеного за ініціативою КПЧ Національний фронт чехів і словаків. Комуністи Словаччини увійшли до складу першого чехословацького уряду Національного фронту (сформовано в Кошице 4 квітня 1945).
Після звільнення території Чехословакії від фашистських загарбників КПС разом зі всією КПЧ вела боротьбу за проведення глибоких соціально-економічних перетворень. У лютому 1948 під керівництвом КПС трудящі Словаччині разом з керованим КПЧ робочим класом і трудовим селянством всієї країни завдали вирішальної поразки буржуазії, що намагалася зробити контрреволюційний переворот (див. Лютневі події 1948 в Чехословакії).
У вересні 1948 ЦК КПС схвалив вирішення КПЧ про організаційне об'єднання КПС з КПЧ. КПС стала територіальною організацією КПЧ. Партія мобілізувала трудящих Словаччині на здійснення корінних соціально-економічних перетворень, на будівництво соціалістичного суспільства. Під її керівництвом Словаччина перетворилася з аграрного в промислово розвинений край, були досягнуті великі успіхи в розвитку національної культури, значно виріс життєвий рівень народу. В ході соціалістичного будівництва виникли відомі труднощі, були допущені недоліки і окремі помилки. Після січня 1968 в Словаччині, як і в Чехословакії в цілому, сталася активізація діяльності правих і антисоціалістичних сил, розвернулися атаки проти марксистсько-ленінського курсу партії, склалася контрреволюційна обстановка, наростала загроза справі соціалізму, яка була усунена трудящими при інтернаціональній допомозі союзних соціалістичних країн.
26—29 серпня 1968 в Братиславі відбувся Надзвичайний з'їзд КПС. З'їзд схвалив підсумки переговорів, які провела в СРСР в серпні 1968 чехословацька делегація, і вибрав Г. Гусака першим секретарем ЦК КПС. У подальший період здорові інтернаціоналістичні сили в КПС розвернули боротьбу за подолання кризи і нормалізацію положення в країні. Після Квітневого (1969) пленуму ЦК КПЧ, що вибрав нове керівництво КПЧ в главі з Р. Гусаком, КПС виконала велику роботу по об'єднанню своїх рядів на принципах марксизму-ленінізму, відновленню керівної ролі в суспільстві. У КПС був проведений обмін партійних квитків, в ході якого партійні організації очистилися від ревізіоністів і кар'єристів.
Черговий з'їзд КПС (1971) констатував, що відновлений марксистсько-ленінський характер партії і її керівна роль в суспільстві. З'їзд схвалив заходи, направлені на подальше зміцнення єдності партії, розвиток соціалістичної економіки і культури Словаччини.
Найвищий орган КПС — з'їзд, скликаний ЦК КПС за узгодженням з ЦК КПЧ. Між з'їздами діяльністю партії керує ЦК, який обирає зі свого складу Президію і Секретаріат. Чисельність КПС — 300 тис. членів (червень 1970). Перший секретар ЦК КПС — Й. Ленарт. ЦО(центральний орган) ЦК КПС — газета «Правда» («Pravda»).
З'їзди Комуністичної партії Словаччини: 17 вересня 1944, Банська-Бістріца — Об'єднувальний з'їзд; 24—27 травня 1950; 13—15 червня 1953; 22—24 квітня 1955; 26—28 квітня 1957; 16—18 травня 1958; 23—25 листопада 1962; 12—14 травня 1966; 26—29 серпня 1968 — Надзвичайний з'їзд; 13—15 травня 1971.
