Комуністична партія Німеччини (КПГ; Kommunistische Partei Deutschlands), організаційно оформилася в самостійну політичну партію в Західній Німеччині 27 квітня 1948 на конференції в Герне, яка об'єднала організації КПГ західних зон Німеччини і вибрала Центральне правління партії на чолі с М. Рейманом . КПГ розвернула боротьбу за корінні інтереси робочого класу і всіх трудящих Західній Німеччині, виступила за усуспільнення найважливіших галузей промисловості, демократизацію державного апарату, проведення демократичної земельної реформи, створення прогресивної системи соціального страхування. В умовах, коли західні держави узяли курс на розкол Німеччини, КПГ послідовно виступало за єдність країни. Конференція партії в Золінгене (березень 1949) зажадала припинити в Західній Німеччині діяльність всіх сил реакції і реваншизму, сприяючу розколу Німеччини.
Після створення ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) (вересень 1949) і початку ремілітаризації Західної Німеччини, що проводилася урядом До. Аденауера, КПГ розвернула боротьбу проти цього курсу, проти Паризьких угод 1954 і вступи ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) в НАТО(Організація Північноатлантичного пакту), за укладення мирного договору і створення передумов для возз'єднання країни на мирній, демократичній основі. Західнонімецькі комуністи активно брали участь в антимілітаристському русі. Не дивлячись на цькування КПГ, на виборах в бундестаг (серпень 1949) за компартію голосувало 1361706 чіл.
Гамбургський з'їзд КПГ (грудень 1954) відзначив, що перед німецьким робочим класом коштує історичне завдання — очолити боротьбу народу за життєві інтереси нації, за мирне рішення німецького питання, перешкодити відродженню мілітаризму. З'їзд виступив за зміцнення профспілок і активізацію роботи комуністів в них. Правлячі круги ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), прагнучи подавити опір КПГ проведенню їх реакційної політики, розвернули широку антикомуністичну кампанію. У листопаді 1954 в Карлсруе почався судовий процес проти компартії, 17 серпня 1956 вона була заборонена. У подальші роки в судах ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) відбулися тисячі процесів проти комуністів, багато хто з них був кинутий у в'язниці. Що відбувся в червні 1957 нелегальний з'їзд КПГ виробив стратегію і тактику партії в нових умовах, обговорив завдання боротьби КПГ проти планів атомного озброєння ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), за обмеження влади монополій. З'їзд партії, проходівший в липні 1963, висунув програму боротьби всіх верств населення проти надзвичайного законодавства, за здійснення політики мирного співіснування, визнання ГДР(Німецька Демократична Республіка) і існуючих кордонів в Європі. Був прийнятий статут партії. Західнонімецькі комуністи брали активну участь в страйковій боротьбі робочого класу (страйки металістів Шлезвіг-Гольштейна в 1956—57, металістів Баден-Вюртемберга в 1963 і ін.), в організації руху в захист світу. КПГ неодноразово зверталася до керівництва СДПГ із закликом до єдності дій, але лідери соціал-демократичної партії відповідали на це відмовою.
В 60-і рр. комуністи стали ширше і уміло поєднувати нелегальні методи боротьби з легальними, їх вплив в профспілкових, молодіжних і інших організаціях зросло. У новій обстановці, коли аденауеровськая політика потерпіла крах і до влади в кінці 1966 прийшов коаліційний уряд ХДС/ХСС і СДПГ, КПГ опублікувала (у лютому 1968) проект програми партії. У нім дається марксистський аналіз положення у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) говориться, що КПГ виступає за здійснення соціалістичних перетворень в країні. Програма поставила як основні завдання боротьбу за демократичні права населення, проведення миролюбної зовнішньої політики і встановлення добросусідських стосунків з ГДР(Німецька Демократична Республіка). Висунута була вимога глибоких антимонополістичних реформ, участі трудящих в управлінні підприємствами і економікою. У програмі підкреслюється, що проведення корінних перетворень у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) можливо лише шляхом об'єднання всіх демократичних і антиімперіалістичних сил, встановлення єдності робочого класу. Власті ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) заборонили поширення проекту програми КПГ.
Делегації КПГ брали участь в міжнародних Нарадах комуністичних і робочих партій (1957, 1960, 1969, Москва), КПГ схвалила документи цих нарад.
З'їзди і конференції Комуністичної партії Німеччини : конференція — 27 квітня 1948, Герне; конференція — 5—6 березня 1949, Золінген; з'їзд — 3—5 березня 1951, Мюнхен; з'їзд — 28—30 грудня 1954, Гамбург; з'їзд — червень 1957; конференція — лютий 1960; з'їзд — липень 1963.
Істочн. і літ.: Die KPD lebt und kämpft, B., 1963; Dokumente der KPD 1945—1956, Ст, 1965; Рейман М., Вибрані статті і мови пер.(переведення) з йому.(німецький), М., 1970: Комуністична партія Німеччини. 1945—1965, М., 1968; Ежов Ст Д., Робочий рух в Західній Німеччині. 1945—1968, М., 1969; З'їзд Комуністичної партії Німеччини 1963 роки. [Матеріали, пер.(переведення) з йому.(німецький)], М., 1964.
