Комуністична партія Данії (ККД; Danmarks Kommunistiske Parti), заснована 9 листопада 1919 в результаті об'єднання лівих сил Соціалістичного союзу молоді і Соціалістичної робочої партії Данії (заснована в квітні 1918) в Льовосоциалістічеськую партію Данії, яка прийняла рішення про вступ до Комінтерну і в листопаді 1920 була перейменована в ККД. У 20-і рр. ККД проводила роботу по об'єднанню сил робочого класу, боролася проти тенденцій социал-реформістів і анархо-синдикалістських в своїх рядах. На початок 30-х рр. ККД в значній мірі добилася подолання цих тенденцій, укріпила зв'язки з трудящими. У 1932 комуністи були вибрані до данського парламенту. Позитивний вплив на діяльність ККД надали вирішення 7-го конгресу Комінтерну (1935). На 14-м-коді з'їзді (1936) партія прийняла рішення, що визначають принципи політики єдиного фронту в умовах Данії. За ініціативою ККД був створений Комітет солідарності з боротьбою республіканської Іспанії. Багато членів ККД билися в 1936—39 в Іспанії в рядах Інтернаціональних бригад.
В період німецько-фашистської окупації Данії (квітень 1940—май 1945) що знаходилася в підпіллі (з червня 1941) ККД виступила організатором і керівником Руху Опору. Представники ККД входили до складу найвищого керівного органу Руху Опору — Ради свободи.
Після 2-ої світової війни 1939—45 ККД значно підсилила свої позиції серед трудящих. Представники ККД увійшли до складу післявоєнного «уряду звільнення» (5 травня—6 листопада 1945). ККД очолила рух прогресивних сил данського народу в захист світу, проти участі Данії в НАТО(Організація Північноатлантичного пакту), проти настання монополій на життєві інтереси трудящих. Цей рух змусив правлячі круги Данії в кінці 40-х—початку 50-х рр. відмовитися від розміщення на території країни аеродромів НАТО(Організація Північноатлантичного пакту), змусило підприємців піти на задоволення ряду економічних вимог робітників.
В програмі ККД «Дорога данського народу», прийнятою на 17-м-коді з'їзді (1952), була сформульована кінцева мета партії — завоювання робочим класом політичної влади в країні і побудова соціалістичного суспільства. У своїй діяльності по досягненню найближчих цілей ККД в 60-х рр. керувалася «Програмою оновлення демократії» (прийнята у вересні 1960 на партконференції), в якій боротьба за демократичні перетворення в данському суспільстві розглядається як «необхідний перший крок на дорозі створення для данського народу кращого майбутнього».
20-й з'їзд ККД (1958) розгромив ідейно і організаційно ревізіоністську групу, що очолювалася в 1956—58 головою, що був у той час, ККД А. Ларсеном, і прийняв рішення направлені на об'єднання рядів партії на основі марксизму-ленінізму і зміцнення її інтернаціональних позицій. Центральне місце в роботі 24-го з'їзду (1973) зайняли питання єдності дій робочого руху і всіх лівих сил в боротьбі проти монополій, за розширення соціальних і демократичних прав трудящих, за відмову Данії від участі в ЄЕС(Європейське економічне співтовариство), за вихід країни з НАТО(Організація Північноатлантичного пакту) і ін. Ці питання знайшли віддзеркалення в прийнятій з'їздом резолюції «На боротьбу з монополістичним капіталом, за інтереси робочого класу, за соціалізм» і «Програмі комуністів боротьбі за краще життя для народу», що визначили завдання партії по питаннях ідеології і політики на сучасному етапі і що вказали перспективи боротьби за перехід Данії до соціалізму. Як першочергове завдання з'їзд намітив посилення роботи партії в профспілках і в ін. масових організаціях і рухах.
Делегації ККД брали участь в міжнародних Нарадах комуністичних і робочих партій (1957, 1960, 1969, Москва). ККД схвалила прийняті цими нарадами документи.
Відповідно до статуту (прийнятий в 1958) ККД будується на принципах демократичного централізму. Найвищий орган — з'їзд партії, в проміжках між з'їздами — ЦК, який обирає для керівництва поточною роботою партії Виконком. Голова ККД — До. Есперсен . ЦО(центральний орган) — газета «Ланд ог фольк» («Land og Folk»), теоретичний орган — журнал «Тіден» («Tiden»).
Літ.: Det danske folksvej, Kbh., 1952; Nye veje for Danmark, Kbh., 1965; Venstrekroefternes veje til demokrati og Socialisme, Kbh., 1949; lb Norlund, Det Knageri samfundets fuger og band. Kbh., 1967; Kommunisternes program for fornyelse af demokratiet, Kbh., 1960.
