Рейман (Reimann) Макс (р. 31.10.1898, Ельбінг, нині Ельблонг, Польща), діяч герм.(німецький) і міжнародного робочого руху. Народився в сім'ї робітника. У 1913 вступив в Союз соціалістичної робочої молоді, в 1916 — в «Союз спартака». Член Комуністичної партії Німеччини (КПГ) з моменту її підстави. Активно брав участь в Листопадовій революції 1918. У 1919 був заточений на рік в Кенігсбергськую фортеця. Брав участь в придушенні Капповського путчу 1920. У 1920—28, працюючи гірником в області Рурськой, вів політичну і профспілкову роботу. У 1928—32 секретар партійної організації в р. Хамм. У 1932 вибраний секретарем Революційної профспілкової опозиції області Рурськой. Після встановлення в Германії фашистської диктатури (1933) вів підпільну роботу в області Рурськой, а потім в Берліні і ін. містах Німеччини. У квітні 1939 був арештований гестапо і кинутий у в'язницю. У 1942 переведений в концтабір Заксенхаузен, в листопаді 1944 — в концтабір Фалькензе, де очолював Комітет підпільної організації, під керівництвом якого увязнені навесні 1945 роззброїли охорону СС і передали табір частинам Радянської Армії. У 1945—48 Р. — спочатку перший секретар організації КПГ в області Рурськой, потім керівник організації компартії землі Північна Рейн-Вестфалія. У 1948—54 голова правління КПГ. У 1954 був вибраний першим секретарем правління (з 1956 ЦК) КПГ. У 1949—1953 депутат бундестагу очолював в нім фракцію компартії. У 1949 за критику політики західних окупаційних властей і керівництва Християнсько-демократичного союзу знаходився за вироком англійського військового трибуналу в ув'язненні у в'язниці Дюсельдорфа. З 1971 Р. — почесний президент Німецької комуністичної партії (ГКП), з 1973 член Президії Правління ГК(Цивільний кодекс) П. Награжден орденом Жовтневої Революції (1968).
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Ізбр. статті і мови, М., 1970; Вплив Великого Жовтня на трудящих Німеччині, М., 1967.
