Реймонт (Reymont) Владислав Станіслав (7.5.1867, с. Кобеле-Вельке, — 5.12.1925, Варшава), польський письменник. Мандрував з бродячою трупою, був учнем кравця, же.-д.(железнодорожний) службовцем. У літературі виступив в 1893. Творчість Р. поєднує традиції критичного реалізму з елементами натуралізму і тенденціями символістів. У збірках «Зустріч» (1897), «Перед світанком» (1902), в повести «Справедливо» (1899) натуралістично показаний побут села. У романах «Комедіантка» (1896) і «Бродіння» (1897) змальовані вдачі провінційного чиновництва і акторського середовища; у багатосюжетному романі «Обітована земля» 1—2, 1899) відтворює побут і «справи» лодзінських текстильних магнатів. Вершина творчості Р. — роман «Мужики» (т. 1—4, 1904—09; Нобелівська премія, 1924; русявий.(російський) пер.(переведення), 1954), в якому дана картина сільського життя з її різкими класовими зіткненнями, суспільними і психологічними конфліктами. Автор історичної трилогії «1794 рік» (1913—18) — про внутрішньополітичне положення Польщі кінця 18 ст і патріотичному русі Тадеуша Костюшко.
Соч.: Pisma, t. 1—20, Warsz., 1948—52; Dieła wybrane, t. 1—14, Kr., 1955—57; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Собр. соч.(вигадування), т. 1—12, М., 1911—12; Розповіді, М., 1953; Комедіантка. — Бродіння, т. 1—2, Л., 1967.
Літ.: Богомолова Н. А., Владислав Реймонт, в книзі: Історія польської літератури, т. 2, М., 1969; Wyka R., Wl. St. Reymont, в книга: Obraz literatury polsklej XIX i XX wieku, t. 3, Kr., 1973 (є літ.(літературний)).
