Комуністична партія Венесуели (КПВ; Partido Comunista de Venezuela), заснована в березні 1931 (дата уточнена по документах 4-го з'їзду КПВ). У серпні 1935 прийнята в Комінтерн. З моменту створення партія діяла в підпіллі. У серпні 1937 відбулася 1-я національна конференція в р. Маракай, що прийняла ряд заходів по організаційному зміцненню партії. У 1944 партія зазнала розкол в результаті фракційної діяльності правоопортуністичних і лівосектантських груп. У 1945 комуністи завоювали право легальної діяльності. У листопаді 1946 відбувся 1-й з'їзд КПВ. З'їзд прийняв політичні тези, статут партії. 2-й з'їзд КПВ (серпень 1948) призвав всі прогресивні сили країни створити єдиний фронт боротьби проти імперіалістичних монополій і внутрішньої реакції. У травні 1950 уряд військової хунти (що захопила владу в 1948) заборонив діяльність компартії. У 1957 за ініціативою КПВ була створена Патріотична хунта, що зіграла велику роль в боротьбі проти диктатури Переса Хименеса (1952—58); після її скидання, партія вийшла з підпілля. На виборах в грудні 1958 КПВ отримала в конгресі 9 місць. У 1959 за участю КПВ були створені Конфедерація трудящих Венесуели і Національна селянська федерація.
3-й з'їзд партії (березень 1961) висунув завдання завдати поразки урядовій політиці капітуляції перед імперіалізмом США, боротися за створення демократичного і патріотичного уряду, використовуючи всі форми боротьби: легальні і нелегальні, мирні і немирні. З'їзд прийняв політичні тези і новий статут. У травні 1962 діяльність партії була заборонена. У 1962—66 КПВ активно брала участь в озброєній боротьбі, що розвернулася проти урядів Бетанкура — Леоні. 8-й пленум ЦК КПВ (квітень 1967) призвав до створення широкого фронту цивільних і військових осіб з метою досягнення прогресивних змін, які відкрили би дорога до незалежного розвитку країни. Знаходячись на нелегальному положенні, КПВ брала участь у виборах (грудень 1968) під назвою «Союз руху вперед» і отримала 6 місць в національному конгресі. У березні 1969 діяльність партії була легалізована, 13-й пленум ЦК КПВ (травень 1969) виступив за розширення антиімперіалістичних дії в захист суверенітету і незалежності країни, за націоналізацію нафтової промисловості і призвав до відновлення дипломатичних і торгівельних стосунків з СРСР. 4-й з'їзд КПВ (січень 1971) прийняв політичну декларацію, програму найближчих вимог, новий статут партії і намітив лінію боротьби проти імперіалізму, за глибокі соціальні перетворення. З'їзд виключив з партії праве опортуністичне угрупування Петкова—Маркеса. На основі вирішень 4-го з'їзду партія активізувала свою діяльність, укріпила вплив в масах, її ряди виросли до 16 тис. членів (січень 1973). КПВ зіграла важливу роль в створенні фронту народної єдності — Нова сила, що об'єднав прогресивні сили Венесуели.
Делегації КПВ брали участь в роботі міжнародних Нарад комуністичних і робочих партій (1957, 1960, 1969, Москва). КПВ схвалила документи, прийняті на цих нарадах.
Найвищим органом партії є з'їзд, між з'їздами — ЦК, який обирає Політбюро і Секретаріат. Генеральний секретар партії — Х. Фаріа, голова — Р. Мачадо . ЦО(центральний орган) — газета «Трибуна популар» («Tribuna Popular»).
Істочн. і літ.: IV Congreso del Partido Comunista de Venezuela, Documentos в resoluciones, Caracas, 1971; Ortega Díaz P., Que es el PCV?, Caracas, 1972.
