Комуністична партія Великобританії (КПВ; The Communist Party of Great Britain), заснована на засновницькому з'їзді в Лондоні 31 липня — 1 серпня 1920 в результаті об'єднання лівого крила Британської соціалістичної партії, соціалістичних організацій Південного Уельсу і деяких місцевих соціалістичних організацій. У 1920 увійшла до Комінтерну. У 1921 в партію влилися представники революційного руху фабрично-заводських старост на чолі с У. Галлахером (у 1943—56 голова Виконкому, в 1956—63 президент КПВ, в 1963—65 почесний член Виконкому КПВ).
КПВ грала провідну роль в русі, що розвернувся по всій країні, «Руки геть від Радянської Росії». Вела невпинну боротьбу за створення єдиного робочого фронту, проти антиробочої політики лейбористської верхівки, що виступала за співпрацю класів. Під час загальної страйки 1926 комуністи показали себе стійкими борцями за корінні інтереси робочого класу. В кінці 20-х рр. компартія приділяла багато уваги боротьбі за зміцнення своїх рядів, проти правих і лівих ревізіоністських елементів, що штовхали партію на відрив від робочих мас. Важливу роль в розгортанні боротьби англійських комуністів за єдність дій робочого класу зіграв 11-й з'їзд партії (1929). Генеральним секретарем компартії був вибраний Р. Полліт (займав цей пост до 1956, в 1956—60 голова Виконкому КПВ).
В період світової економічної кризи 1929—1933 компартія виступила організатором опору робочого класу настанню буржуазії, тяготи кризи, що прагнула перекласти на робітниках. На початку 30-х рр. комуністи організували грандіозні «голодні походи» безробітних [національний голодний похід на Лондон (1934) і ін.].
В 1934—36 під керівництвом комуністів прошлі масові мітинги і демонстрації протесту проти вилазок фашистських організації на чолі з Мослі. Понад 400 англійських комуністів билися в рядах Інтернаціональних бригад в Іспанії. Партія рішуче боролася проти політики змови з фашистськими агресорами, що проводилася англійським урядом; вона виступала за дружбу з СРСР, за організацію колективної відсічі фашистської агресії, за створення єдиного антифашистського фронту в країні, розвивала енергійну діяльність в профспілках.
Під час 2-ої світової війни 1939—45 комуністи добивалися активізації військових зусиль Великобританії у війні проти фашизму і швидкого відкриття другого фронту в Європі.
Самовіддана боротьба англійських комуністів проти фашизму привела до зростання впливу компартії. У 1947 компартія висунула 3-річний план розвитку британської економіки («План процвітання Британії»), у якому пропонувалося ліквідовувати засилля монополій, провести справжню націоналізацію і технічну реконструкцію найважливіших галузей народного господарства. Комуністи активно включилися в Рух прибічників світу, вони вимагали встановлення і розвитку дружніх стосунків з СРСР і іншими соціалістичними країнами.
В 1951 Виконком КПВ прийняв програму «Дорога Британії до соціалізму» (схвалена 22-м-коду з'їздом в 1952; 25-й з'їзд в 1957 затвердив змінений проект програми, 30-й з'їзд в 1967 вніс до програми ряд нових змін і доповнень). У програмі наголошується, що зовнішня політика Великобританії повинна будуватися на принципах світу і дружби зі всіма народами. Головною силою соціалістичного перетворення англійського суспільства програма вважає широкий народний союз. КПВ передбачає можливість переходу до соціалізму в країні без озброєної боротьби, шляхом перетворення парламенту в знаряддя союзу всіх трудящих на чолі з робочим класом. Партія виходить з можливості найважливіших змін в співвідношенні класових сил, що пов'язане з посиленням робочого класу і середніх шарів в порівнянні з капіталістичними шарами. Як одного зі своїх основних завдань в боротьбі проти монополій і антинародної політики правлячих кругів Великобританії компартія висуває досягнення єдності лівих сил країни, здатної покласти край пануванню правого крила у робочому русі.
Делегації КПВ брали участь в міжнародних Нарадах комуністичних і робочих партій (1957, 1960, 1969, Москва). Партія схвалила документи цих нарад.
Згідно із статутом (прийнятий на 26-м-коді з'їзді КПВ в 1959) партія будується на принципах демократичного централізму. Найвищий орган партії — з'їзд, який обирає Виконавський комітет. В рядах партії полягає близько 29 тис. членів (1971). Генеральний секретар партії — Дж. Голлан, голова Виконкому — А. Суон. ЦО(центральний орган) — тижневик «Коммент» («Comment»), теоретичний орган — «Марксизм тудей» («Marxism Today»).
Національні з'їзди Комуністичної партії Великобританії: 1-й з'їзд — 31 липня—1 серпня 1920, Лондон; 2-й з'їзд — 29 січня—1 лютого 1921, Лідс; 3-й з'їзд — 23—24 квітня 1921 Манчестер; 4-й з'їзд —18—19 березня 1922, Лондон; 5-й з'їзд — 7—8 жовтня 1922, Лондон; 6-й з'їзд — 17—19 травня, 1924, манчестер; 7-й з'їзд — 30 травня—1 червня 1925, Глазго; 8-й з'їзд — 16—17 жовтня 1926, Лондон; 9-й з'їзд — 8—10 жовтня 1927, Солфорд; 10-й з'їзд — 19—22 січня 1929, Лондон; 11-й з'їзд — 30 листопада—3 грудня 1929, Лідс; 12-й з'їзд — 12—15 листопада 1932, Лондон; 13-й з'їзд — 2—5 лютого 1935, манчестер; 14-й з'їзд — 29—31 травня 1937, Лондон; 15-й з'їзд — 16—19 вересня 1938, Бірмінгем; 16-й з'їзд — 7—9 жовтня 1939, Лондон (все подальші з'їзди — там же); 17-й з'їзд — 30 травня—1 червня 1943; 18-й з'їзд — 24 листопада 1945; 19-й з'їзд — 22—24 лютого 1947; 20-й з'їзд — 21—23 лютого 1948; 21-й з'їзд — 26—28 листопада 1949; 22-й з'їзд — 11—14 квітня 1952; 23-й з'їзд — 16—19 квітня 1954; 24-й з'їзд — 30 березня—2 квітня 1956; 25-й з'їзд — 19—22 квітня 1957; 26-й з'їзд — 27—30 березня 1959; 27-й з'їзд — 30 березня—3 квітня 1961; 28-й з'їзд — 12—15 квітня 1963; 29-й з'їзд — 27—30 листопада 1965; 30-й з'їзд — 25—28 листопада 1967; 31-й з'їзд — 15—19 листопада 1969; 32 з'їзд — 13—16 листопада 1971.
Літ.: (Надзвичайний) з'їзд Коммуністіч. партії Великобританії, [пер. з англ.(англійський)], М., 1958; XXVI з'їзд Коммуністіч. партії Великобританії, [пер. з англ.(англійський)], М., 1959; XXVII нац.(національний) з'їзд Коммуністіч. партії Великобританії, [пер, з англ.(англійський)], М., 1961; Полліт Р., Роки політичного учнівства, [пер. з англ.(англійський)], М., 1960; Kiugmann J., History of the Communist Party of Great Britain, v. 1—2, L., 1968—69.
