Комсомольський друк, комсомольсько-молодіжний друк, спеціалізовані періодичні видання, основним завданням яких є комуністичне виховання молоді; у СРСР — складова частина партійно-радянському друку . Поняття комсомольський і молодіжний друк в СРСР, де чисельність членів ВЛКСМ складає (на 1 січня 1973) 31 млн. чоловік (більше 50% населення комсомольського віку), уживаються як рівнозначні.
Основоположними для комсомольсько-молодіжної преси є принципи комуністичної журналістики — партійність, ідейність, народність, непримиренність в боротьбі з ворогами марксизму-ленінізму, науковість, правдивість, тісний зв'язок з суспільною практикою, нерозривна єдність процесу виховання і організаторської роботи. Комуністична партія постійно, у всіляких формах керувала і керує розвитком і діяльністю До. п.
Величезне значення для комсомолу і його друку мала мову В. І. Леніна на 3-м-коді з'їзді комсомолу (1920). Перед молодим поколінням було поставлено завдання вчитися комунізму «... перетворити комунізм на керівництво для... практичної роботи» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво т. 41, с. 308).
Молодіжні пролетарські революційні друкарські періодичні видання з'явилися одночасно з першими організаціями робочої молоді в промислових центрах країни напередодні і в перші місяці після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції: «Юний пролетар» (Петроград), «Інтернаціонал молоді» (Москва), «Юний пролетар Уралу» (Катеринбург), «Юний пролетар» (Пенза) і ін. Вони закликали молодь на захист революції, сприяли об'єднанню багаточисельних союзів робочої і селянської молоді в єдиний Російський комуністичний союз молоді.
Утворення комсомолу (жовтень 1918) поклав початок становленню і розвитку системи До. п. У грудні 1918 в Москві вийшов в світ перший друкарський орган ЦК РКСМ — журнал «Юний комуніст». Услід за ним виникає друк місцевих комітетів комсомолу — газети «Юний комунар» (11 грудня 1919, Москва, нині — «Московський комсомолець»), «Зміна» (18 грудня 1919, Петроград), «Червона молодь» (11 березня 1919, Вільнюс, нині — «Комсомольська правда» на литовській мові), у захопленому мусаватістамі Баку нелегально випускалася газета «Молодий робітник» (з 11 червня 1919, нині — «Молодь Азербайджану» на російській і азербайджанській мовах) і багато інших.
На початку 1921 в комсомолі налічувалося близько 250 тис. членів. Справа будівництва соціалізму вимагала залучення в ряди комсомолу багатьох тисяч нових активних, свідомих і відданих молодих борців. Цьому повинне було сприяти створення широкій мережі комсомольсько-молодіжного друку. У резолюції 11-го з'їзду РКП (б) (1922) було визнане необхідним видання газет Союзу молоді в крупних губернських центрах, а в останніх містах — надання «сторіночок» комсомолу в партійних і радянських органах друку. З'їзд схвалив вирішення ЦК про видання великого науково-популярного і літературно-художнього молодіжного журналу. Їм став журнал «Молода гвардія», створений в травні 1922. До 5-го з'їзду РКСМ (жовтень 1922) видавалося 45 комсомольських газет і 10 журналів. За рішенням 5-го з'їзду РКСМ було створене видавництво ЦК РКСМ «Молода гвардія» (жовтень 1922). Пізніше були створені журнали «Зміна» (1924) для робочої молоді і «Журнал селянської молоді» (1925), в якому виступав М. І. Калінін (відділ «Бесіди Калінича»). У апреле—декабре 1922 виходив дитячий журнал «Юні товариші».
В боротьбі з троцькізмом, що розвернулася в 1924, До. п. активно проводила в рядах комсомолу політику партії, рішуче виступала проти спроб протягнути теорію «юнацького авангардизму», що заперечувала керівну роль партії. У комсомольських газетах і журналах з'явився відділ «Партія і комсомол», що широко освітлював практику їх спільної діяльності.
Після створення у травні 1922 Всесоюзних піонерських організації ним. В. І. Леніна під керівництвом ЦК ВЛКСМ виникли перші піонерські періодичні видання — журнали «Піонер», «Вожатий» (обидва з 1924), газета «Піонерська правда» (з 1925) і ін. (див. Піонерські газети ) .
Перший досвід в створенні центральної комсомольської газети належить газетам «Червона молодь» (орган ЦК РКСМ з 10 квітня 1921 по 16 березня 1922) і «Юнацька правда» (орган ЦК і МК РКСМ з 15 січня по 25 жовтня 1923). 24 травня 1925 вийшов перший номер центральної щоденної газети ЦК комсомолу «Комсомольська правда» . В постанові ЦК РКП (б) від 14 серпня 1925 «Про роботу комсомолу в області друку» було висунуто завдання перетворення «Комсомольської правди» у всесоюзну масову газету комсомолу, а також поглиблення диференціації журналів, розвиток національної До. п.
В 20-х рр. почався розвиток національної До. п.: в Алма-Аті на казахській мові виходить газета «Леніншил жас» («Ленінська молодь», з 1922), в Ташкенті на узбецькій мові «Еш ленінчи» («Молодий ленінець», з 1925) і т.д.; для молоді Поволжья в Москві видавалися газети «Комсомолонь вайгель» («Голос комсомолу» на мордовській мові, 1927) і ін.
В роки довоєнних п'ятирічок (1929—40) До. п. стала колективною трибуною молодих будівельників соціалізму. Після публікації 20 січня 1929 в «Правді» статті Леніна «Як організувати змагання» газета «Комсомольська правда» звернулася до робочої молоді промисловості і транспорту із закликом організувати Всесоюзне соціалістичне змагання. Комсомольські газети регулярно освітлювали участь молоді в колективізації сільського господарства, в новобудовах 1-ої п'ятирічки (Днепрогес, Московський і Горький автозаводи, Магнітогорський металургійний комбінат і ін.), у Всесоюзному культпоході по ліквідації неписьменності.
В твердженні До. п. важлива роль належить рабселькоровському (юнкоровському) руху. На початку 1926 загальне число листів, що отримуються комсомольськими газетами, досягло 100 тис., число учасників руху складало близько 50 тис. чоловік. Участь в перші роки створення До. п. на її сторінках тисяч юнкорів було якісне новим явищем, типовим, що стало, для друку комсомолу. Лише у 1970 в «Комсомольську правду» прийшло 260 тис. листів, в журнал «Сільська молодь» — 23 789, в «Зміну» — 18 176 і т.д. (див. Рабселькоровськоє рух ) .
Радянські письменники активно брали участь в становленні До. п. Зі своїми творами в комсомольських газетах і журналах виступали М. Горький, Ст Ст Маяковський, А. А. Фадєєв, Л. М. Леонов, М. А. Шолохов, М. С. Шагинян, М. Е. Кольцов, М. А. Светлов, А. А. Жаров, І. П. Уткин, А. І. Безименський, А. П. Гайдар і багато інших. У 1933 в журналі «Молода гвардія» був опублікований роман Н. А. Островського «Як загартовувалася сталь».
В роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 До. п. внесла свій вклад в досягнення перемоги над ворогом, надихаючи радянську молодь на подвиги. «Комсомольська правда» організувала 38 виїзних редакцій на найважливіших ділянках фронту. Її окремі сторінки («Громи без пощади фашистські танки», «Майстерно володій протитанковою рушницею», «По літаках ворога — вогонь і ін.) були присвячені досвіду бою. У обложеному Ленінграді продовжувала виходити газета «Зміна». У глибокому тилу ворога в підпіллі поряд з партійними виходили і комсомольські газети: газета ЦК і Мінського Обкому ЛКСМ Білорусії «Чирвоная змена» («Червона зміна»), з 31 січня 1943 що виходила як партизанська газета (випущено 42 номери); газети «Памолодь Украiні» («Молодь України»), «Сталінське плем'я» (Україна) та інші. За заслуги в роки війни газети «Комсомольська правда», «Памолодь Украiні» були нагороджені орденами Вітчизняної війни.
Після закінчення війни До. п. активно брала участь в мобілізації молоді на відновлення народного господарства. Створювалися виїзні редакції «Комсомольської правди» на Днепрогесе, в зруйнованому Сталінграді і ін.
В 50—60-х рр. До. п. активно пропагувала вирішення партії по підйому сільського господарства і розвитку промисловості, освітлювала трудові подвиги молоді, направленої по путівках комсомолу на освоєння цілинних земель Голодному степу, на будівництво гідротехнічних споруд і багатьох інших найважливіших новобудов. До. п. активно пропагує виниклий по почину комсомолу рух колективів і ударників комуністичної праці (1958), тісно пов'язуючи пропаганду виробничого досвіду з вихованням у радянської молоді комуністичного відношення до праці, високих моральних принципів, з формуванням комуністичного світогляду. Широкого поширення набуває практика постійного шефства колективів комсомольських видань над ударними комсомольськими будівництвами.
Велике місце на сторінках До. п. займають питання фізичного виховання молоді, постійно освітлює хід спортивних змагань, спартакіад, досягнень молодих спортсменів. До. п. приділяє серйозна увага естетичному вихованню молоді, публікуючи критичні статті про нові книги, п'єси, фільми, витвори образотворчого мистецтва, проводячи дискусії про проблемах художнього пізнання.
Комсомольські видання приділяють велику увагу військово-патріотичному вихованню молоді. Багато газет комсомолу з'явилися організаторами походу по місцях революційної, бойової і трудової слави радянського народу, активно беруть участь в щорічному огляді-конкурсі на кращі матеріали. На сторінках До. п. постійно освітлюють міжнародні зв'язки ВЛКСМ, що розширюються, діяльність Комітету молодіжних організацій СРСР (КМО СРСР), Усесвітній федерації демократичної молоді в цілях інтернаціонального виховання радянської молоді, зміцнення її дружби і співпраці з молоддю ін. країн.
На 1972 в СРСР видавалися: 131 комсомольська газета разовим накладом 16,6 млн. екземплярів, у тому числі 1 всесоюзна — «Комсомольська правда» (наклад 1972 — понад 8 млн. екземплярів), і 28 республіканських (у кожній союзній республіці, окрім РРФСР, — на національному і російському мовах), крім того, в Москві, Києві і Ленінграді видається по одній молодіжній газеті (для міста і області), комсомольські газети також виходять в краях і областях; 42 журнальних видання (26 журналів і 16 збірок); див.(дивися) також Дитячі і юнацькі журнали .
Затвердженню масового молодіжного друку комуністичних союзів молоді країн соціалістичного співдружність неабиякою мірою сприяв багатий досвід друку комсомолу СРСР. У 1970 лише Дімітровський комуністичний союз молоді (НРБ) видавав 23 молодіжних періодичних видання разовим накладом понад 1 млн. екземплярів. Велику роль в комуністичному вихованні молоді соціалістичних країн грають газети союзів молоді: «Народна младеж» (НРБ), «Юнзі Вельт» (ГДР), «Штандар Млодих» (ПНР), «Молода фронту», «Зміна» (ЧССР), «Залучудин унен» (МНР), «Угорець іфьюшаг» (ВНР), «Ськинтейя тінеретулуй» (СРР), «Младост» (СФРЮ), «Тьен фонг» (ДРВ), «Хувентуд ребельде» (Куба) і інші видання.
Практикується випуск спільних номерів газет, книг, журналів молодіжними видавництвами соціалістичних країн. Так, з 1972 видавництва ЦК ВЛКСМ і ЦК Дімітровського комуністичного союзу молоді видають спільний радянсько-болгарський літературно-художній і суспільно-політичний альманах «Дружба».
Важливу роль в об'єднанні прогресивної молоді в її боротьбі проти експлуатації, монополій, за соціальний прогрес грає друк комуністичних союзів молоді капіталістичних країн. Широке визнання отримали видання «Авангард» (Франція), «Нуова дженерационе» (Італія) і ін.
Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 16, т. 41; Про партійний і радянський друк. Сб. документів, М., 1954; Радянська друк в документах [М., 1961]; Комсомольські газети СРСР. 1918—1969 (бібл. покажчик, сост. І. Я. Льовін), М., 1970.
