Колон (грецька kolon — частина пропозиції, елемент періоду), інтонаційна одиниця прозаїчної мови: відрізок мови між двома паузами. Зазвичай збігається з синтагмой — синтаксично зв'язаною групою слів. У російській художній прозі середній об'єм До. 2—4 повноударних слова, в науковій і публіцистичній прозі — більше. Приклад розчленовування мови на К.: «Я їхав на перекладних з Тіфліса. /Вся поклажа моєї тележки/ складалася з одного невеликого чемодана,/ який до половіни/ був набитий путніми записками про Грузію./ Велика частина з ніх,/ на щастя для вас потеряна,/ а валіза, з останніми вещамі,/ на щастя для мене, залишилася цілий» (М. Ю. Лермонтов, «Бела»).
