Козіцкий Микола Григорович [24.1(5.2) .1880, сіло Сцибори Ущицкого повіту, нині Житомирської області, — початок листопада 1920, біля села Кам'янки, нині Київської області], революційний діяч. Член Комуністичної партії з 1909. Народився в селянській сім'ї; робітник. Вчився (1910—12) на медичному факультеті Київського університету, виключений за революційну діяльність. Учасник Революції 1905—07 в Одесі. Неодноразово піддавався репресіям. У 1907 біг із заслання за кордон (Англія, Німеччина, Австрія). З 1910 на партійній роботі в Києві, Екатерінославе, Петербурзі. Після Лютневої революції 1917 член завкому заводу «Сименс і Гальське» в Петрограді; член Василеостровського райкому РСДРП (б); працював в Центральній раді фабзавкомов. Один з організаторів Червоної Гвардії. Учасник Жовтневого озброєного повстання в Петрограді; після — член Петросовета, член комітету Петрограду партії, член ВЦИК. У 1918 голова міської Ради, потім голова губісполкома в Нижньому Новгороді. У 1919 в Червоній Армії на Південному фронті. У 1920 голова Подільського (м. Вінниця) губернського ревкома, член президії губернського комітету КП (б) У. Погиб в бою. Ім'ям До. названі завод в Ленінграді і радіозавод в Омську.
