Козлів Василь Іванович [18.2(3.3) .1903, село Заградье, нині Жлобінського району Гомелської області, — 2.12.1967, Мінськ], радянський партійний і державний діяч, Герою Радянського Союза (1.9.1942), генерал-майор (1943). Член КПРС з 1927. Народився в селянській сім'ї. У 1919—25 слюсар депо станції Жлобін. У 1929—33 вчився в Комуністичному університеті імені Леніна в Мінську, потім працював парторгом колгоспу; у 1934—40 директор Старобінськой МТС(машинно-тракторна станція), 1-й секретар Старобінського райкому КП Білорусії. З 1940 заступник голови СНК(Рада Народних Комісарів) БССР, з квітня 1941 2-й секретар Мінського обкому КПБ. На початку Великої Вітчизняної війни 1941—1945 був залишений в тилу ворога уповноваженим ЦК КПБ по організації партизанського руху. З липня 1941 1-й секретар Мінського підпільного обкому КПБ і командир Мінського партизанського з'єднання. З липня 1944 по січень 1948 1-й секретар Мінського обкому і міськкому КПБ. З 1947 голова Верховної Ради БССР. З січня 1948 голова Президії Верховної Ради БССР і заступник голови Президії Верховної Ради СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 2—7-го скликань. На 23-м-коді з'їзді партії (1966) вибраний членом ЦК КПРС. Нагороджений 5 орденами Леніна, 4 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Люди особливого складу, переведення з білоруського, [М.], 1953.
