Коген (Cohen) Герман [4.7.1842, Косвіг (Анхальт), — 4.4.1918, Берлін], німецький філософ-ідеаліст, глава марбургськой школи неокантіанства . Професор в Марбурге (1876—1912) і Берліні (з 1912). Усуваючи кантівське розуміння «речі в собі» і пов'язану з ним відмінність чуттєвості і розуму, До. перетворює тим самим центральну для «Критики чистого розуму» Канта проблему трансцендентального синтезу в чисто логічну. Спираючись на кантівське вчення про регулятивні ідеї розуму, До. тлумачить «річ в собі» не як що існує зовні і незалежно від пізнання, а як цілеспрямовану ідею мислення. Це тлумачення Канта в До. було охарактеризовано В. І. Леніним в роботі «Матеріалізм і емпіріокритицизм» як критика Канта справа. Мислення в До., на відміну від Канта, породжує не лише форму, але і вміст пізнання. Найбільш наочною моделлю породження знання мисленням є, по До., математика, особливо теорія нескінченно малих. Подібно до того, як математика виступає в До. як фундамент природних наук, так вчення про право — як основа наук про дух.
Зберігаючи характерний для Канта пріоритет практичного розуму по відношенню до теоретичного, До. затверджує примат етики над наукою в логічному відношенні, оскільки поняття в До. конструюються за телеологічним принципом який виявлений в найбільш чистому вигляді саме в етиці. Етику До. розглядає як логіку волі. Релігії, слідуючи Канту, він дає моральне тлумачення, будучи при цьому прибічником іудаїзму. Теоретичне пізнання і право, наука і правова (ліберальне) держава складають, по До., фундамент культури і умова свободи людської особи, найважливішій меті історичного розвитку. Соціально-політичні переконання До. виражали позиції ліберальної буржуазії. Його теорія етичного соціалізму сприяла поширенню ревізіонізму в німецькій соціал-демократії.
Соч.: Kants Begründung der Ästhetik, Ст, 1889; Kants Begründung der Ethik, 2 Aufi., B., 1910; System der Philosophic, Tl 1—3, і., 1922—23; Kants Theorie der Erfahrung, 4 Aufl., B., 1925.
Літ.: Яковенко Б., О теоретичній філософії Р. Когена, «Логос», 1910, кн. 1; Бакрадзе До. С., Нариси по історії новітньої і сучасної буржуазної філософії, Тб., 1960; Natorp P., Hermann Cohen als Mensch, Lehrer und Forscher, Marburg, 1918; Kinkel W., Н. Cohen. Einführung in sein Werk, Stuttg., 1924.
