Ковальськая Єлизавета Миколаївна (вроджена Солнцева) [17(29) .7.1851 (по ін. даним, 1849), сіло Солнцевка Харківського повіту, — 1943], російський революціонерка-народник. З міщан. У 70-х рр. вела революційну роботу в Харкові і Петербурзі. Була близька до «Землі і волі», після розколу її (1879) вступила в «Чорний переділ» . В 1880 разом з Н. П. Щедріним брала участь в організації «Південноросійського робочого союзу» в Києві, за що засуджена в 1881 до безстрокової каторги; з 1882 — на Каре (див. Карійськая трагедія ) . В 1903—17 знаходилася в еміграції (Швейцарія, Франція), де увійшла в партію есерів («максималістів»). З 1918 була науковим співробітником історико-революційного архіву Петрограду, член редколегії журналу «Каторга і заслання».
Літ.: Льовандовський А., Е. Н. Ковальськая, М., 1928.
