Клімакс (від греч.(грецький) klímax — сходи) в геоботаніці, завершальне, відносно стабільний стан рослинності, що виникає в результаті змін або сукцесій (ряд послідовних змін) рослинного покриву. Концепцію До. детально розробив американський фітоценолог Х. Каулс (1901). Американський ботанік Ф. Клементе розглядав До. як процес, рівнозначний індивідуальному розвитку організму; він вважав, що для кожної крупної кліматично однорідної території є лише одна завершальна формація (один До.). Проте фітоценоз як ціле не здібний до розмноження і, крім того, сукцесія, що завершується До., здійснюється на основі об'єднання неоднорідних елементів (видів) на загальній площі, а не на базі диференціювання єдиного, як це відбувається в індивідуальному розвитку організму. Поняття До. як відносно стійкого стану, придбаного рослинністю в процесі її розвитку на певному місці, представляє і теоретичний, і практичний інтерес, т.к. позволяєт передбачати напрям природного ходу змін рослинності, що важливе при планеруванні меліоративних заходів, експлуатації лісових, лугових і степових угідь.
Літ.: Александрова Ст Д., Динаміка рослинного покриву, в збірці: Польова геоботаніка, т. 3, М. — Л., 1964; Шенников А. П., Введення в геоботаніку, Л., 1964.
