Київська оборонна операція 1941, бойові дії військ Південно-західного фронту [командуючий генерал-полковник М. П. Кирпонос, член Військової ради — секретар ЦК КП(б) В М. А. Бурмістенко] з оборони Києва від німецько-фашистських військ групи армій «Південь» (командуючий генерал-фельдмаршал Р. Рундштедт) 11 липня—26 вересня під час Великої Вітчизняної війни 1941—45. Німецько-фашистське командування ставило завдання вийти лівим крилом своїх військ до Києву, Потім обернути на південний схід і не дати можливості радянським військам, що діють західніше і на південь від Києва, відійти за Дніпро. Створивши на початку липня майже потрійну перевагу в силах, противник прорвав оборону радянських військ на південь від Новоград-волінського і до 11 липня 13-я німецька танкова дивізія вийшла до р. Ірпень (15 км. на захід від Києва). Головнокомандування військ південно-західного напряму (головнокомандуючий Маршал Радянського Союзу С. М. Будьонний, з 13 вересня — Маршал Радянського Союзу С. До. Тимошенко) наказало військам фронту контрударами 5-ої і 6-ої армій по напрямах, що сходяться, ліквідовувати прорив, відрізувати і знищити що прорвалися на Житомир і Київ моторизовані частини противника. 10—16 липня 9-й і 22-й механізовані корпуси 5-ої армії з Коростеньського укріпленого району нанесли контрудар, відкинули 2 піхотних дивізії противника на 15 км. і перерізували шосе Новоград-волінський — Житомир. Активні дії 5-ої і 6-й армій відвернули значні сили противника, чим надали серйозну допомогу захисникам Києва, які 11—14 липня зупинили ворога і вели бої західніше Святошино.
Під керівництвом ЦК КП(б) В, СНК(Рада Народних Комісарів) і Президії Верховної Ради УРСР 6 липня був створений штаб оборони Києва. Київський укріплений район був посилений 3 стрілецькими дивізіями, 2 повітряно-десантними бригадами, окремими частинами, курсантами Київських артилерійських училищ і ін. Всі війська, зосереджені на південь від Києва, зводилися в 26-у армію. З початку війни понад 200 тис. киян (у тому числі 16 тис. комуністів і 40 тис. комсомольців) добровільно вступили в ряди Червоної Армії, було створено народне ополчення. Щоденні понад 160 тис. жителів працювало на будівництві оборонних рубежів.
Контрудари радянських військ, їх стійка оборона на підступах до Києва зірвали плани ворога опанувати місто ходу. Противник вимушений був припинити настання на Київ і почати його обхід з двох сторін: німецько-фашистська 1-я танкова група обернула на південь, а основні сили 6-ої армії зосередилися в районі Коростеня. До кінця липня противникові удалося відтіснити війська 5-ої армії, а на південь від Києва відкинути війська 26-ої армії за Дніпро. 30 липня ворог відновив настання на Київ з району Гльовахи, зосередивши до 5 піхотних дивізій з танками, і 10 серпня увірвався в південно-західні передмістя Києва, але тут зустрів героїчний опір народного ополчення і був зупинений. Радянські війська, що обороняли Київ, 8 серпня були об'єднані в 37-у армію, що отримала на посилення 2 стрілецьких дивізії і 3 повітряно-десантних бригади. Перейшовши в настання, війська 37-ої армії відкинули противника і до 16 серпня майже відновили первинне положення. Друга спроба ворога опанувати Київ провалилася.
З середини серпня основні бої розвернулися північніше, а потім на південь від Києва. 8 серпня 2-я німецька танкова група і 2-я армія перейшли в настання з С. на Гомель, Чернігів і Стародуб і до кінця серпня вийшли на р. Десну. 9 вересня північне угрупування німецько-фашистських військ перейшло в настання в напрямі Лубни. 12 вересня з Кременчуцького плацдарму почали настання на Лубни 1-я німецька танкова група і 17-я армія. 15 вересня війська цих угрупувань з'єдналися в районі Лохвіци і замкнули кільце оточення довкола всього київського угрупування радянських військ (21-я, 5-я, 37-я і 26-я армії). 19 вересня радянські війська залишили Київ і почали відхід на схід. Із-за порушення зв'язку і управління вихід з оточення відбувався неорганізовано і привів до важких втрат. Під час оточення в бою загинули М. П. Кирпонос, М. А. Бурмістенко і начальник штабу фронту Ст І. Безвиході.
В результаті поразки Південно-західного фронту була втрачена майже вся Лівобережна Україна. Проте героїчна оборона Києва зіграла важливу роль в ході війни. Вона відвернула крупні сили групи армій «Центр» на київський напрям, що порушило загальний стратегічний план німецько-фашистського командування, затримавши на 2 місяці настання на головному — московському напрямі.
До. о. о., не дивлячись на невдалий результат, зробила серйозний вплив на наступні події під Москвою і на зрив німецького плану блискавичної війни проти СРСР.
Літ.: Київщина в роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945. Сб. документів, До., 1963: Київ — герой. Збipник матерiaлiв, До., 1961; Icторiя micт i ciл Української РСР, т. 5, До.,1968: Родимців О. I., За мicто-герой Київ, До.. 1964; Грігоровіч Д. Ф., Київ — місто-герой, М., 1962; Баграмян І. Х., Місто-воїн на Дніпрі, М., 1965.
