Киснева терапія, оксигенотерапія (від латинського Oxygenium — кисень і терапія ) , штучне введення кисню в організм людини з лікувальною метою. До. т. застосовують зазвичай для лікування захворювань, що супроводяться гіпоксемією (хвороби серцево-судинної системи; пневмонії, емфізема легенів; висотна хвороба; отруєння задушливими газами — хлором, фосгеном і ін.), а також при лікуванні деяких гнійно-гнильних процесів м'яких тканин (наприклад, гангрена) і ін. Для До. т. застосовують як чистий кисень, так і суміш його з повітрям або з двоокисом вуглецю (5—7%), так званий карбоген. Кисень вводять в організм інгаляційним дорогою, підшкірно, внутрішньочеревно, через кишечник (для вигнання глистів) і т.д. Для До. т. використовують катетери, маски, кисневі подушки, спеціальні інгалятори, кисневі намети і тенти. Застосовують також лікування киснем під підвищеним тиском — гіпербаричну оксигенацію .
