Каразін Василь Назарович [30.1(10.2) .1773, с. Кручик, нині Богодуховського району Харківської обл., — 4(16) .11.1842, Миколаїв], російський і український ліберально-дворянський просвітитель, громадський діяч і учений, засновник Харківського університету. З дворян. Випробував вплив ідей Великої французької революції і був у свій час близький з А. Н. Радіщевим . Суспільно-політичні переконання До. були суперечливі. У листі Александру I (1801) До. пропонував обмежити самовладдя «непорушними законами», полегшити положення кріпосних селян, ввести гласність суду, розвивати народну освіту, промисловість і торгівлю і інше. Проекти До. містили рішучу критику багатьох негативних сторін існуючих самодержавних буд. До. піддавався репресіям: у 1820 на полгода був заточений в Шліссельбурзьку фортецю знаходився під наглядом поліції, не мав права жити в Петербурзі і Москві. З часом До. відійшов від прогресивних поглядів і підкреслював свою прихильність монархічному образу правління. Відміну кріпака права вважав недопустимою. Позитивне значення мали роботи До. про раціональне ведення сільського і лісового господарства і діяльність створеного їм Філотехнічеського суспільства (1811—18).
Соч.: Соч., листи і папери, Хар., 1910.
Літ.: Светлов Л. Би., Рукописна спадщина А. Н. Радіщева, «Новий світ», 1956 № 6; Слюсарський А. Р., Ст Н. Каразін, його наукова і суспільна діяльність, Хар., 1955; Ст Н. Каразін. 1773—1842, Бібліографія, Хар., 1953.
